Мотря

— Встань! — велів йому гетьман. — Принеси з моєї спальні той хрест, що його

Хмельницький зі зборівського походу привіз! — а звертаючись до товариства, говорив: — Ще

раз питаюся вас, чесні і славні панове товариші мої, чи це ваше свідоме бажання, чи це хотіння

ваше, за яке ви готові постояти явно і славно, не жалуючи ні майна, ні добра, ні навіть життя

свойого?

— Не пожалуємо нічого, щоб постояти за права наші, за волю й за славу України.

— Можу числити на вас?

— Як на себе самого. Не опустимо тебе до смерті, так хай нас Господь Бог не опускає у

важку годину скону.

— Сталося! — сказав гетьман і підняв дерев'яний, гарно різьблений, гуцульським

способом багато оздоблений хрест угору — Кличу всемогучого Бога на свідка во Тройці Свягій

всюдисущого, і Матір Божу, заступницю нашу, і святого Михаїла, опікуна лицарського

українського, кличу й заприсягаюся перед вами і перед будучностію народу нашого, споконвіку

вольного, а тепер у тяжке чуже ярмо закутого, що не ради користі своєї особистої, не ради

почестей, буцімто високих, а на ділі пустих і нікчемних, не ради багатства, котрого я не

потребую, бо його на другий світ не заберу з собою, а задля вас усіх, що під моїм урядом і

регіментом єсьте, для жінок і дітей ваших, для загального добра матері нашої рідної, України

безталанної, для користі війська Запорозького й народу українського, для збільшення і

помноження військових прав і вольностей наших, хочу і бажаю, всією душею і всім помишленієм

моїм за помочею Божою так зробити, щоби ви з жінками і дітьми своїми і весь наш край рідний з