В Країні Сонячних Зайчиків

"Пiротехнiчна лабораторiя Ф. I. Смирнова.

Кращi в Росiї фейєрверки.

Перше в Росiї виробництво витончених паперових виробiв для котильйону.

Ордени, тури, шапочки, вiяла, паперовi квiти, конфеттi, серпантин, гiрлянди для прикрашання залiв i т. д. i т. п.

Моделi всiх новинок, що з'являються за кордоном, негайно одержуються мною, тому моє виробництво нiколи не вiдстає вiд закордонних фабрик.

Цiни поза всякою конкуренцiєю, оскiльки все робиться на мiсцi".

Поки я читав цю рекламу, Стороженко i Чак уже вiдчинили дверi i зайшли в лабораторiю. Я ледве встиг ускочити, щоб дверi не зачинилися зовсiм.

Пiротехнiчна лабораторiя Ф. I. Смирнова мала надзвичайний химерно-святковий вигляд. Зi стелi звисали барвистi рiзноколiрнi паперовi гiрлянди, всi стiни були завiшанi найрiзноманiтнiшими паперовими квiтами й дуже схожими на живi, i якимись казковими, яких, мабуть, i в природi нема.

За величезним столом, на якому височiли купи кольорового паперу, спiралi дроту i безлiч якогось причандалля, сидiв дуже гарний сивий чоловiк з несподiвано чорними бровами i чорними, по-молодецькому закрученими догори вусиками, у бiлiй накрохмаленiй сорочцi, з краваткою-метеликом. Вiн був зовсiм не схожий на майстра.

Побачивши Стороженка, Смирнов пiдхопився, радiсно усмiхаючись.

- О! Кого я бачу! Салют на честь дорогого гостя! - Вiн схопив зi столу величезну картонну "цукерку", за щось смикнув, i "цукерка" оглушливо вибухнула, викидаючи в повiтря хмару конфеттi, яке барвистим снiгом посипалося на голови Стороженка i Чака.

Потiм Смирнов швидко пiдiйшов до Стороженка i поривчасто обняв його:

- Здрастуй, дорогий П'єр!

- Здрастуй, Федоре Iвановичу, здрастуй!

- Де ж це ти пропадав? Чого зник? Чого не з'являвся?.. Ну, як справи? Як...- Смирнов швидким поглядом окинув благенький латаний костюм Стороженка i враз спохмурнiв. - Ех! Ну що ж ти... Ну хiба ж так можна? Ну...

- Все в порядку, Федоре,- густо почервонiв невдаха-клоун.- Не хвилюйся. Все гаразд...

- О, проклятий свiт, що примушує бiдувати таких людей! О, мерзенне суспiльство продажних душ! - пристрасно, з обуренням вигукнув Смирнов i враз застиг, глянувши на Чака. Мабуть, уперше зрозумiв, що вони не самi.

- Не хвилюйся, Федоре, це свiй...- заспокоїв його Стороженко. - Наш брат, пригноблений. Учора довелось рятувати його вiд полiцейського синочка Слимакова.

- А-а! - приязно усмiхнувся до Чака Смирнов i простяг йому руку.Радий познайомитися.

Чак нiяково усмiхнувся, потискаючи руку цiй незвичайнiй людинi.