В Країні Сонячних Зайчиків

Аж от нарештi з'явилася знайома постать.

- Привiт, Стьопо! Ну як?

- Здрастуйте! Прекрасно! Все гаразд.

- Уроки виконав?

- Аякже! - з чистим серцем признавсь я.

- Ну то що? Продовжимо? Готовий?

- Як штик!

- Ну, тодi - увага! - Чак узяв мене за руку, злегка стиснув - i наче електричний струм пробiг по моїй руцi.

В очах у мене потемнiло.

Бомм! - ударив у головi дзвiн.

I знову зашумiло, загаласувало, зарепетувало навкруги багатоголосо...

РОЗДIЛ VI

Найдовший. Бо дуже багато подiй тут вiдбувається... Пiротехнiк Федiр Iванович Смирнов. Ми йдемо у Гiппо-палас. Мадемуазель Тереза. Смертельний

номер. "Не вбивай мене, я вiдкрию тобi секрет..."

I знову я на Євбазi. Серед вируючого, галасливого, строкатого натовпу дореволюцiйних людей бiля запахущої паруючої "обжерки". I Чак-гiмназист тримає мене за руку.

Враз одпустив i подався назустрiч Стороженковi, який пiдводився з-за прилавка, витираючи

тильним боком долонi маснi губи.

- Здрастуйте!

- Здрастуйте! Спасибi, що прийшли. Ходiмте! - Стороженко пiдняв iз землi круглу, картонну коробку, в яких до революцiї носили дамськi капелюшки (я в кiно бачив).

Вони вийшли з базару i наблизились до трамвайної зупинки.