Чудеса в Гарбузянах

— А ви знаєте за кого?

Він швидко закивав пальцем і, коли хлопці прихилили до нього свої голови, урочисто прошепотів:

— За сина дуже відповідального чоловіка... з міністерства...

Хвилину всі мовчали, потім Журавель спитав:

— А ти звідки знаєш?

— Знаю... Мені Віталька Бобинець сказав. Він чув, як його тато з бригадиром Бобешком про це балакав. І голова стіл оце наказав поставити. Бо з Києва приїдуть... Онука, мабуть, із женихом, і відповідальний тато з міністерства, і хто його ще зна хто. Одне слово, державний прийом!

Бараболя замовк і повільним поглядом обвів хлопців. І якось одразу скис. Мабуть, він чекав од них іншої реакції. Більш захопленої, чи що. Чекав, що вони будуть охати, ахати й розпитувати. А вони мовчали.

— Ну... ну, я біжу! Ніколи мені,— махнув він рукою й побіг.

— Поспішає всьому селу по секрету таємницю відкрити,— хмикнув Сашко Циган.

— Щось мені не віриться,— сказав Журавель.

— І мені,— сказав Марусик.— Бараболя таке базікало.

— А знаєте що... Давайте у Тайфун Марусі спитаємо,— почервонів Журавель.

— О! Правильно!— підхопив Марусик.— Вона ж казала: «Почекайте до завтра». А сьогодні вже завтра.

— Ходімо! — рішуче мовив Сашко Циган.

Тайфун Маруся працювала в ланці буряководів тітки Яв-дохи Чепурної.

Та коли хлопці знайшли на полі ланку Чепурної, комсомольського секретаря серед дівчат не побачили.

Тітка Явдоха підозріло глянула на них і спитала:

— А нащо вона вам? Хлопці ніяково потупилися.

— Та... треба,— туманно пояснив Сашко Циган.— А де вона?

Тітка Явдоха знизала плечима: