Чудеса в Гарбузянах

— Хто її зна... Не вийшла чогось на роботу.

— Може, захворіла?— стурбовано спитав Журавель.

— Хто її зна...— повторила тітка Явдоха.— Але дивна річ, загінка, яку вона мала сьогодні прорвати, зроблена. Як у казці просто. Наче вночі якась фея за неї прорвала.

Дівчата-буряководи, порозгинавши спини, лукаво позирали на хлопців.

— Либонь, на побачення до нашої Маруськи прийшли.

— Поодинці лячно, то колективом.

— Ач, женихи!

— Ха-ха-ха!..

Хлопці пекли раків, аж поки не зникли за пагорком білі

хустки буряководів. Але у їхніх вухах ще довго лунав дзвінкий сміх дівчат.

Жила Тайфун Маруся в центрі села, неподалік від контори правління колгоспу.

її бабуся, баба Параска, висока, статурна, з гарним строгим обличчям, була неговірка.

— Нема. Не знаю. Дома не ночувала,— і одвернулась від хлопців, наче то вони були винні, що її онука не ночувала вдома і невідомо куди зникла.

Хлопці йшли мовчки вулицею. Було від чого дивуватися. Зникла Тайфун Маруся. Вдома не ночувала. На роботу не вийшла. Хоча загінку її на полі хтось прорвав... Таке не щодня трапляється.

— Може, її таки вкрав Кощій?— спробував пожартувати Марусик.— А загінку Баба Яга вночі прорвала...

Але друзі не підтримали його жартівливого тону.

Назустріч їм ішла Клава (та, яку вони бачили в липовому гаю) і турист Сергій.

Клава, як то кажуть, пряла очима, пускала бісики — кокетувала страшенно.

— А де ви в Києві живете? Не секрет?

— Не секрет. У Голосієві,— сказав Сергій і чогось усміхнувся хлопцям, минаючи їх.