Чудеса в Гарбузянах

Біля хатки на курячих лапках якась особа у джинсовій спідниці, у вельветовому жакеті, у кросовках. І з садовим обприскувачем у руках. Наче й не стара, але з рота два кри-

вих золотих зуби стирчать. І довгий ніс аж до підборіддя звисає.

У темних окулярах.

На голові — кепочка, в яких зараз модниці ходять.

Рипнули двері хатини, де протипожежний щит. Вийшов звідти дядечко з червоним носом, за плечима вогнегасник. У руках авоська, і в ній порожні пляшки з-під денатурату (на етикетках череп з кістками і застереження: «Пити не можна. Отрута»).

«Палкий привіт, Яго Костівно!»— привітався дядечко і хукнув через плече, на якому висів вогнегасник. І з рота в нього вирвалося полум'я, яке вогнегасник одразу загасив.

«Недобрий день, Змій Змійович».

Тут я одразу збагнув, хто переді мною,— Баба Яга і Змій Горинич.

«Що? Обприскуєте?— спитав Горинич і знову хукнув через плече.— Ху!»

«Та обприскую, хай воно сказиться,— Баба Яга свиснула носом.— Тля якась на деревах завелася. Усі отруйні яблука мені поїла. Скоро нічим буде клієнтів частувати».

У цей час з-за дерев підтюпцем вибіг огрядний череватий дядечко в спортивному костюмі.

«Фізкульт-ура! Тридцять три вісімнадцять!»— гукнув -він на бігу.

«Недобрий день, Кощій Кощійович!»— привіталася Баба Яга.

«Палко вітаю! Ху!» хукнув через плече вогнем Змій Горинич.

Кощій Безсмертний (ви вже, мабуть, зрозуміли, що то був саме він) зробив коло по подвір'ю і забіг у свою хату.

«Ач! Фізкультурою захопився! Бігає! Кілограми зганяє».— Баба Яга зневажливо свиснула носом.

«Авжеж! Перед клієнтами незручно. Кощій, а черево, як у ковбасника. Ху!..»

«Та ще й одружуватися надумав».

«Ну?»— здивувався Горинич і навіть забув хукнути вогнем через плече.

«Сьогодні дівчину приніс. Гарну. Тьху! І що ви, чоловіки, у жінках розумієте? Нічого! Гарну вам неодмінно подавай. Та ота гарна як сяде на голову, так усе життя й просидить, ще й каблучком по лисині цокатиме».