Розділ «Юрій Нікітін Савелій і динокан»

— Я полечу в ГАМ передати про вашу згоду. Повернуся години через три. Може, стану в пригоді.

Він крутонув кермо, опустив лапу па педаль. Космоліт підплигнув і розтанув у незвично зеленому небі.

Інсекти покірливо дивилися на Савелія. Один спитав боязко:

— Ви й справді захищатимете кас, мирних хліборобів?

— Звісно, — відповів твердо Савелій, — показуйте звіра!

— Ходімо, — сказав один інсект тоненьким голосом.

Вони пішли через село. Савелій обережно обминав хлопчаків, які борсалися у придорожній пилюці, статечно вітався з старими, що грілися проти сонця, сидячи на призьбі.

Потім вони перейшли по хиткому містку швидкий струмок і подалися до гір, що виднілися вдалині.

Місцевість була якась дивна. Трава жовта, мов глина, а глина зелена, як трава. Небо не синє, а зелене, і сонце ніби не сонце, а величезний місяць в третину неба.

«Дарма, — казав собі Савелій, крокуючи за інсектом, — у нас є землі, де півроку — день, півроку — ніч. Оце чудо, так чудо. Або взяти Африку, де водяться слони. А є ще країни, де ростуть пухирі з колючками. Кактусами звуться…»

Замислившись, він мало не наштовхнувся на провідника. Той дуже повільно перебирав лапками, вони в нього підкошувалися. Гладеньке пружне тіло зіщулилось, обвисло. І весь він став маленький і дуже нещасливий.

— Що з тобою, друже? — спитав Савелій занепокоєно.

— Ні-ч-чого, — відповів інсект ледь чутно, — все… нормально. Просто сонце зайшло…

Савелій здивовано глянув угору. Велика кошлата хмара наповзла на місцеве світило. Рухалася вона досить швидко, і хвилин через десять сонце знову засяяло на зеленому небі.

Інсект одразу пожвавішав. Його тіло роздулося і зробилося пружним, лапи замиготіли частіше.

— Дивний ти, друже, — мовив Савелій. — Під сонцем роздуваєшся, у затінку зіщулюєшся. Мабуть, ти комаха!

— Авжеж, — сумно відповів інсект. — Ти, гомо, ссавець, тобі добре. Від температури повітря не залежиш, сам собі робиш температуру. Адже в тебе вона постійна, так?

— Ще б пак, — відповів Савелій. — Коли завгодно — вдень і вночі, взимку і влітку.

— Ну от, — мовив сумно інсект, — а мені на сонці жарко, а в затінку холодно. Восени ми взагалі завмираємо.

— Як мухи? — поцікавився Савелій.