Розділ «Частина третя»

– Знайомтеся, – промовив Раджимі. – Це мій друг. Ваша доля в його руках.

Юргенс назвав себе Казіміром Станіславовичем, люб’язно потиснув подружжю руки і сів на поданий стілець. Згорток, який був у нього, він передав Раджимі, а сам попросив дозволу закурити.

Мейєрович з цікавістю розглядав нового знайомого, його солідна зовнішність, упевнений голос, манера триматися справляли добре враження. «З таким не пропадеш», подумав він.

Дружина вибігла з кімнати і повернулася з вазою, наповненою виноградом.

– Прошу, вгощайтесь, – запропонувала вона і уважно подивилась на гостя. П думка збіглася з думкою чоловіка.

– Спасибі, встигнемо, – подякував Юргенс і з посмішкою додав: – Давайте спочатку поговоримо… З документами все гаразд? – звернувся він до Мейєровича.

– Гаразд, – поквапно відповів той.

– Вони при мені, – пояснила дружина, – весь час при мені.

– Це не зовсім зручно. Передайте їх Раджимі. Сьогодні вночі все вирішиться, – сказав він і подивився на годинник. – Останнє, що нам необхідно зробити, – це продумати все так, щоб позбавити ваших земляків змоги завдати вам неприємностей в майбутньому.

Мейєрович широко розплющив очі: йому було незрозуміло, про які неприємності може йти мова.

– Я вам зараз поясню, – вів далі Юргенс. – Зникнення документів, очевидно, вже викликало переполох. Не виключена можливість, що ваші вороги нападуть на ваш слід… Ну, припустимо, через тиждень, через два… і тоді ви можете опинитись у скрутному становищі, навіть перебуваючи за кордоном. Адже в зв’язку з розтратою вами державних коштів совєти можуть звернутись до сусідньої держави з вимогою видати карного злочинця. Тому нам треба щось вигадати.

Мейєрович зблід.

– А якщо вони на тому боці назвуться вигаданими іменами? – підказав Раджимі.

– Не підходить! – відрізав Юргенс. – Буде ще гірше.

Раджимі нахмурив лоб і смикав борідку. Соня дивилася на нього з надією.

– Є ідея! – майже крикнув Раджимі. – Треба поширити чутку, ніби Марк Аркадійович і його дружина, потрапивши в. скрутне становище, покінчили рахунки з життям.

– Ідея непогана, – відповів Юргенс, – але як і через кого ви пустите подібну чутку? Я пропоную інше. Нехай Марк Аркадійович напише записку, в якій повідомить, що він і його чарівна дружина пішли з цього світу, а записку підкинемо на завод.

– Вірно, це краще, – погодився Мейєрович і вийняв автоматичну ручку.

– Пишіть, я буду диктувати, – запропонував Юргенс. – «Маючи велику провину перед державою, яку нічим не спокутувати, ми вирішили померти. Прощайте…». Ось так, підписуйтесь.

Чоловік і жінка поставили підписи і вручили лист Раджимі.