TextBook Микита Родіонович хоч і помітив холодність, з якою Вагнер прийняв гостя, все ж змушений був запросити Моллера сісти.
Моллер тільки того й чекав:
– Ви чули, що робиться?
– Що саме?
– Змова, змова!
– А-а… – протягнув Ожогін. – Про це всі знають.
– Але зверніть увагу… – Моллер зробив паузу. – Змовники тепер усюди. Позавчора солдати піхотного полку, недавно сформованого в місті, відмовилися вантажитись і їхати на фронт. Так-так… Довелося викликати есесівців. Ті приїхали на броньовиках. Зав’язалася перестрілка… – Моллер несподівано замовк.
– Ну, і що ж далі? – поцікавився Микита Родіонович.
– Все-таки поїхали… Але розгардіяш був величезний. Кажуть, що командир полку пустив собі кулю в лоб…
Микита Родіонович бачив, що Вагнер кусає губи, поглядає на стіни, стелю, виявляючи нервозність.
Вичерпавши накопичений запас новин і пліток, Моллер звернувся до Вагнера:
– А як ви розцінюєте обстановку, старина?
Вагнер примружив очі.
– Раджу читати газети і не задавати таких запитань, – відповів він.
Микита Родіонович здивовано подивився на Вагнера, намагаючись зрозуміти, чому він тримає себе з гостем підкреслено різко.
– Я не розумію… – почав було Моллер.
Але старий перебив його:
– І розуміти нема чого… Ви, я бачу, знову взялися за старе ремесло?
– Я б вам не радив…
Моллер несподівано встав, грюкнув стільцем, випростався і, кинувши на старого погляд, сповнений люті, швидко попрямував до виходу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 27. Приємного читання.