Розділ IV Нерухомі рушії

Статевий акт жоден із них не сприймав ані як насолоду, ані як гріх. Він узагалі нічого не значив. Вони знали, що чоловік і жінка мають спати разом, от вони й дотримувалися традиції.

– Джиме, а чому б тобі не запросити мене сьогодні у вірменський ресторан? – спитала вона. – Я люблю шиш-кебаб.

– Не можу, – сердито відповів він, розбризкуючи піну з обличчя. – У мене сьогодні дуже щільний графік.

– Але ж можна відкласти справи?

– Що?

– Усі, які є.

– Сьогодні дуже важливий день, дорога. Засідання Ради директорів.

– Ой, знову ти зі своєю залізницею. Нудьга. Ненавиджу бізнесменів, вони тупі.

Він промовчав.

Бетті лукаво на нього глянула і вже жвавіше промовила, розтягуючи слова:

– Джок Бенсон сказав, що в тебе хистке становище на залізниці, бо всім керує твоя сестра.

– Невже так і сказав?

– Я вважаю, що твоя сестра – жахлива. Огидно, коли жінка вдає одночасно механіка і керівника фірми. Це так нежіночно. За кого вона себе має?

Таґґарт став на порозі, притулившись скронею до одвірка. Пильно подивився на Бетті Поп. На її обличчі вигравала усмішка, саркастична і впевнена. Здається, дещо спільне у них таки є.

– Можливо, тобі цікаво, люба, моя, – сказав він. – Саме сьогодні я збираюся притлумити свою сестричку.

– Справді? – зацікавилася вона.

– І саме тому це засідання таке важливе для мене.

– Ти збираєшся її вигнати?

– Ні, в цьому немає потреби. Я просто зіб’ю їй пиху. З’явився шанс, на який я чекав дуже давно.

– У тебе є на неї компромат? Буде скандал?