— А про що?
— Пишіть про кооперацію!
— Та минулого разу писали про кооперацію!
— Нічого, нічого! Не пошкодить! Пишіть про кооперацію! Обов'язково було редактор забіжить переглянути передову.
— Добре написано, дуже добре! Тільки кінця нема!
— Як нема?
— У кінці додайте: «А через те давайте хліб і коні для Черзоної Армії!»
Писалася передова про міжнародне становище, про культосвітню на селі роботу, все 'дно кінець додавався обов'язково: «А через те давайте хліб і коні для Червоної Армії».
— Та якось воно тут вроді…
— Нічого, нічого! Добра якась душа прочитає, та, дивись, іще раз вивезе хліба на продпункт! Друковане слово, воно своє робить!
Був і такий редактор.
— Товаришу редактор! Коли буде передова?
— А газета хіба виходить? — запитує редактор.
— Не виходить, бо нема передової!
— А раз не виходить, так навіщо ж передова?
За дванадцять років безперервної технічної роботи в апараті редакційному було всього!
Проте з яким захопленням згадуються ці роки!
Стінних газет тоді в наших редакціях не було.
От я взяв та й написав усмішку «для внутрішнього вжитку» про справи редакційні. Про всілякі такі курйозні, більшменш типові явища в редакційній нашій роботі, про чудернацькі вчинки різних редакційних співробітниківдиваків (а де їх, скажіть, нема?!).
Сміху було, хоч лопатами вигортай!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОТАК І ПИШУ“ на сторінці 5. Приємного читання.