Розділ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»

Вишикується підрозділ тубільців, щоб оточити те місце, де тигрів принаджено, та наганяти їх на високопоставлених у куренях мисливців.

Ну, лорди й раджі їдуть, п'ють віскі й шампанею, їдять бефи й пудинги, а тубільці наганяють на них тигрів.

Як тільки шасне між ліанами бенгальський тигр, англійський лорд каже індійському раджі:

— Подерж-но мого пудинга, — я його потім доїм! А потім до камердинера:

— Подай рушницю!

Камердинер подає рушницю, англійський лорд стріляє в те місце, де прошаснув тигр.

Лунає постріл, за ним лунає одчайдушний крик, і падає мертвий тубілець з підрозділу, що наганяв звіра на високопоставлених в куренях охотників.

Англійський лорд задоволено усміхається й говорить:

— Ієс![21] — А потім уже доїдає пудинг.

Далі полювання йде таким чином: тубільці вбивають тигрів, здіймають із них шкури, англійські лорди везуть ті шкури додому, там їх відповідно обробляють, пригвинчують до голови золоту дощечку з вигравіруваним написом:

королівський тигр. Забив у Бенгалії (дата) власноручно лорд Сесіль-Кисіль.

А потім уже в палаті лордів.

Ні! Стопстопстоп! Ніякої політики ми торкатись не будемо, а то ще допишешся до того, що лорд СесільКисіль подасть ніби в палату лордів білль про те, що треба більше з Бенгалії вивезти худоби та пшениці, бо й грецьким монархістам треба, і польськошляхетським жовнірам треба, і гітлерюгендові треба, і бандерам треба.

Стоп! Ані слова про політику!

Отакий, значить, спосіб полювати тигрів із слонами.

Ми з вами, слава тобі господи, і не лорди англійські, і не раджі індуські, отже, нам з вами таку пишну охоту на тигрів організувати тяжко.

Можна, звичайно, взяти напрокат слона, або в зоологічному садку, або в цирку, — але багато з ним клопоту, доки його до Бенгалії довезеш та поки навчишся молоточком із гвіздочком ним керувати.

Там, у Бенгалії, позичити слона в якогонебудь раджі теж навряд чи пощастить, бо ви ж, слава богу, не англійський лорд.

Клопітний, одне слово, для нас із вами такий спосіб охотиться на тигрів.

Проте його нам, як мисливцям, знати треба. Для цього й пишемо.