Майже за рік до опублікування цієї усмішки Остап Вишня у фейлетоні «Ганьба» («Вісті ВУЦВК». — 1926.— 30 трав.) звернув увагу громадськості на те, що корифей української сцени Ганна Іванівна Борисоглібська (1868–1939) «сидить без роботи». Після виступу письменника видатну актрису було запрошено в трупу театру імені Івана Франка.
С. 274. ЗатиркевичКарпинська Ганна Петрівна (1855–1921) — українська радянська актриса. З 1885 р. — в різних українських трупах, в 1918–1920 pp. — в Народному театрі в Києві, в 1920–1921 pp. — в Народному театрі в Ромнах.
С. 275. «Око, око! Не дуже бачиш ти глибоко» — рядок з поезії Т. Г. Шевченка «Юродивий».
А бігає… по конструкціях. — Мова йде про модні в 20і роки формалістичні захоплення режисерів. Ось що писав про це явище Іван Мар'яненко в статті «Конструкція й актор»: «Доводиться засапавшись бігати по сходах конструкції, яка увесь чає скрипить, гуде, хитається й часто рухається, щоб підкреслити динаміку сцени… Щоб не загубить рівноваги, на хвилину зупиняєшся… Серце в перебій… Груди часто й важко здіймаються… Дихать важко… А дихаєш часто й густо смородом від мотоциклета чи пострілів. Не лови гав, бо злетиш в оркестр або поцілить тобі в голову якась додаткова частина оформлення, що летить на тебе з боків, а частіше згори. А польоти на тросі з гальорки на сцену… Скільки поламаних ніг і ребер, розбитих голів у жертву «новому», обов'язково «революційному мистецтву» («Нове мистецтво». — 1927.— № 7.— С. 5).
С. 276. «Мандат». — Див. приміт. до твору «Анатоль Петрицький».
«Зайці» — так називалася перероблена В. Васильком і В. Ярошенком п'єса М. Старицького «За двома зайцями».
«Позорище». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК». — 1927.— 20 трав.
Подається за першодруком.
С. 277. Зустрів я там… «Украинскую труппу имени Т. Г. Шевченко»… — Див. приміт. до твору «Як франківці Москву повоювали».
..якийсь С. Дорошенко… якийсь М. Сагайдачний… — Очевидно, сценічні псевдоніми керівників трупи.
«Посланець Богдана Хмельницького» — п'єса невідомого автора. «Молдавський принц» — п'єса невідомого автора. «Штукарка» — п'єса невідомого автора.
«Мазепа» — п'єса невідомого автора за поемою «Полтава» російського письменника О. Пушкіна (1799–1837).
«Ой не ходи, Грицю…» — п'єса М. Старицького.
С. 278. …на манір Омелька з «Борулі» — одна з дійових осіб у п'єсі І. КарпенкаКарого «Мартин Боруля».
«Вра». Вперше надруковано в журн. «Нове мистецтво». — 1927.— № 23.— С. 8–9.
Подасться за першодруком.
С. 281. Три опери маємо. — Київський, Харківський і Одеський оперні театри.
«Березіль», франківців, одещан, заньківчан, шевченківців. — Див. приміт. до твору «Лесь Курбас».
Робсельтеатри — вид радянського професійного пересувного театру. Розвинувся з аматорських гуртків. Серед робітничоселянських театрів у 20і роки були: Одеський перший український робітничоселянський театр імені Івана Франка, Роменський пересувний робітничоселянський театр імені Г. П. ЗатиркевичКарпинської, харківський театр «Веселий пролетар». У 30х роках робітничоселянські театри було перейменовано на робітничоколгоспні.
С. 282. За десять років революції ми вже маємо дев'ять реалізмів! — Остап Вишня має на увазі теоретичні дискусії про творчий метод радянського мистецтва.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРИМІТКИ“ на сторінці 30. Приємного читання.