TextBook От тільки волошок по житах небагато… Для тих, що в біленьких платтях, на полі нецікаво: саме жито. Хай не їдуть…
І ВУЦВК, І РАДНАРКОМ, І ДЕРЖПЛАН, І У ЕР, І… І…
Одне слово, сільська Рада, а найчастіше просто собі «спадком».
Над нею, над установою тою, червона вивіска, з серпом та з молотом, а сама вона — невеликий, залізом критий будинок, а круг його дерева… То парк… І не простий парк, а князівський, і будинок не простий, а князівський…
А тепер сільська Рада…
Буває…
За Радянської влади, як той казав, усього буває…
Он у тій кімнаті, де голова править, може, колись «дійсвительний тайний» сидів, а тепер голова сидить, і зовсім не «тайний», а видать його з усіх боків…
А як ліворуч, де, розповідають, її сіятельство будуарились, — там селяни книжки читають і на князівському роялі бринькають, бо там хата-читальня…
Колись там княжата плодились, а тепер там свідомість «плодиться»…
Буває…
Князі Ширинські-Шахматови селом цим колись володіли… А тепер воно наше… І парк наш, і поза парком наше, і перед парком наше, і туди наше…
Колись було:
— Чия земля?
— Калитчина.
А тепер:
— Чия земля?
— Наша… Буває…
Так і оцим селом, що на горбі за парком, і самим парком, і отими полями, що поза селом парк той квітчають, — усім оцим селянським скарбом ота сама сільрада править…
Чотири тисячі п'ятсот чоловік населення під цією сільрадою…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 7. Приємного читання.