TextBook І коли ляжеш ночі такої на вогку траву під кущем волохатим і вслухаєшся, то чується тобі регіт щасливий, і гармонія чується, і «тюууу», і пісня, і зітхання, і обіцяння, і заприсягання…
— А далі що? — у нічки питаєшся.
— А далі комора, — нічка говорить.
— А далі що?
— А далі дитина…
— А далі що?
— А далі суд…
— А далі що?
— А далі піди й послухай…
— Ну, й піду. Ну й послухаю.
* * *Коли темна нічка ще й петрівочка за Пслом уже, за кручами, коли вона втекла за моря, за ліси, за гори, за доли, сонцем підцьвохувана, тоді біжить селом народний суддя 10го поділу Кременчуцької округи… Він такий маленький, низенький, чорненький, лагідний і всміхається.
А за ним з отакенною папкою біжить секретар народного суду 10го поділу Кременчуцької округи…
Тоді біля будинку, де суд одбувається, підводи стоять, і люди сидять, і діти кричать…
Отак кричать:
— Уауауауауа.
Тоді молоді матері гойдають діти малі й приспівують. Приспівують не отакої:
Летів жук
Через Маринину хату. Пууук.
А в Марини живіт
Пууух.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 37. Приємного читання.