TextBook — Прочитай, що тут написано!
А їхатиме Леська колинебудь до дядька або до тітки в якунебудь Зачепилівку і не застряне ніде в багнюці, бо Автодор шляхи Лесьці понастелює.
Сидітиме до того часу вже кріпко «Пролетар на крилі», опанує повітря, і Леська літатиме так, як я тепер на автобусі їжджу.
А виросте ще більше Леська, будуть у Леськи коси русяві, будуть стегна пругкі й перса, як антонівка, — не хапатимуть Леськи в темних закутках за груди, бо не буде вже темних завулків, уже в Харкові Есхар засяє, а в Електрополісі Дніпрельстан світлом вулиці позаливає…
Бо буде скрізь ясно, як ясні тепер у Леськи іскриоченятка.
* * *Простіть мені, товариші, що я не про досягнення, а про Леську.
Дуже ж бо Леська хороша дівчинка. Вона з манісіньких літ знає «Ені» й, отакунічким карапузятком бувши, вже вона:
— Ди тов!
Ах, як мені заздрісно, на Леську дивлячись! Через те й пишу я про неї в одинадцяті роковини багряної Жовтневої революції.
НА ГОНЧАРІВЦІ
Чолом тобі, перший повістяре народу малоросійського, преславний Грицьку КвіткоОснов'яненку! Чолом тобі зпоза Лопані, з тих країв, де хотів був ти посватати сто з гаком літ тому пришелепуватого Стецька Кандзюбу з Прокоповою Шкуратовою донькою Уляною.
Привіт тобі з Гончарівки…
На таксі вже я їжджу на Гончарівку.
І вже на тім місці, де колись попід тином тікав Прокіп Шкурат до «вольної» — вже там деренчить люто електричний вентилятор в друкарні імені Валерія Межлаука, а на вигоні, де співала з дівчатами Уляна Шкуратова та паслись його бузівки, — там тепер сквер з клумбами, і на тих клумбах широколисті канни червоними квітами подорожнім накивують.
І вигін уже тепер не вигін, а майдан Червоного міліціонера.
Така тепер Гончарівка.
Уже спориші там бруком придавлено, і хоч «здалека ще видно Холодну гору», та поміж Гончарівкою й горою Холодною побігли на теплі краї рейки блискучі.
І як біжить мостом залізничним над Гончарівкою К 2, що аж з Ленінграда на Туапсе, тоді здригається Гончарівка, а стара Леусиха хреститься.
Вже й Леус помер.
Його хата якраз за Шкуратовим подвір'ям стоїть. Довго жив Леус.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 198. Приємного читання.