— А як населення «увєренне» обслуговуєш?
— А покажи, де, в якім саме місці на соціалізм повернув?
— А покажи свою кооперацію!
— А школа з вікнами чи без вікон?
— А в лікарні холодно чи тепло?
— А сельбуд?! А лікнеп?! А агроном? А хатачитальня?!
— А хто в тебе на селі хазяїн: чи незаможник із середняком, чи глитай?!
— А на якім щаблі у тебе вчитель?
— А як у тебе з червоноармійками та з удовами?
— А місток через річку є чи нема?
— А шляхами твоїми їздити можна чи ні?
Та душу твою просто через отой конкурс вивернуть! їйбо, якби був знав, що отакого конкурса вигадають, — зроду й звіку б на отого голову не вибирався! Господи, пронеси!
У нас оце, як принесли «Вісті», як прочитали про таку на нашу голову халепу, так я просто сказав секретареві:
— Пропали! їй-богу, пропали! Посилай до Одарки, хай поверх норми жене, та скликай пленума! В останній раз засідання зробимо! Де мої дві курки не пропадали?! Члени хай сало зносять! Все одно не викрутимось!
* * *Вам здається, що керувати населенням на терені якоїсь сільради дуже легко?
Думаєте, що це те саме, що взяти й оголосити конкурс у газеті?!
Воно б, може, й нічого було, якби не оті гемонські «підходи»*
До всього, до найдрібнішої справи — дай «підход».
Та якби ж підход той можна дати якийнебудь, а то дай правильний підход.
Не «дійшов» або «перейшов» — неприємність.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 179. Приємного читання.