TextBook — Та за віщо ж?
— Так, знаєте, «для пользи служби». І поїде собі інспектор.
А тепер…
Тепер і всеукраїнський день музики є, а не то що «Ой за гаєм, гаєм…» Тепер ми — українці, й ніхто нікому про це телеграм не посилає, й ніхто за це ніде кайданами не бряжчить…
І вже десять літ!
І як усе ніби просто.
І живемо ми, українці, і живуть з нами руські, німці, болгари, греки, молдавани.
І кожний народ має свою школу, суд зі своєю мовою, мають цілі свої райони.
І за чуби не беремось.
А перейдіть з нашого Поділля тільки за річку Збруч — і зразу вас за грати.
І скільки плачу, сліз і крові, щоб мати українську школу. А чи маєте ви хоч би ж у тійтаки Польщі український суд?
А напишіть ви там якенебудь прохання поукраїнському, — що вам там зроблять?
От вам і революція! От вам і Жовтень!
З ВАШИМИ ПРЕМІЯМИ…
«Всеукраїнський огляд сільських Рад!» «Кращим сільрадам буде видано премії». Легко це вам, сидячи в столиці, взяти й оголосити отакийо конкурс!
А як нам?! Думаєте, нам, що по сільських Радах губернаторуємо, — нам, думаєте, легко цей огляд пережити?!
Сиділи собі спокійнісінько, головували собі помаленьку, — колинеколи там хтось про нас напише, чи десь розкаже, трішки очима поблимаєш, трішки одбрешемся, іноді на того писаку кулаком накиваємо — дивись, і проминуло.
А тепер — виходь на люди, показуй, чого такого наголовував, як насільрадствував…
Порозстібають на тобі всі ґудзики і роздивлятимуться з усіх боків:
— Ану, чого ти тут радянського набудував?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 178. Приємного читання.