TextBook І далі.
Сиди ото: мий, ший, вишивай, пряди, вари і чекай… Чекай, доки який-небудь «принць» із картузом набакир, із цигаркою в зубах чвиркне з губів та процідить:
— Мабуть, я тебе, Уляно, посватаю… Ще не зовсім надумав… Може, тебе, а може, Ониську… Подивлюся ще…
Потім таки поставає який-небудь «принць». І ходить, як Вільгельм Гогенцоллерн, імператор єрманський, по' хаті.
— Наварила?
— Сорочку помила?
— А свині винесла?
— А чоботи мені помазала?
— Ти мені не той… А то я тебе той…
А потім і в неї маленьке й синеньке й кавкає.
Бог послав.
Вона до «принця»:
— Може б, ти, Степане, дитину подержав, доки я хоч розчешусь.
— Держи, коли ото виплодила. Воно мені без надобності.
І так ото все життя.
Та трясця ж його матері!
Дівчатка! Та до школи! Та до хати-читальні! Та до комсомолу!
Та доки ж воно ото так буде?! Ану, візьміться!
БЕРЕЖІТЬ ДОБРО ДЕРЖАВИ
Кампанію, значить, таку оце ми всі скопом розпочали поважну…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 101. Приємного читання.