TextBook — Та що ви, мамо, розумієте?
— Так я ж і кажу, що не врозумію, що ви там понаписували.
— А як же ж ви хотіли б?
— А так… Що треба робити, те й напишіть, а не одписуйтеся так, аби одписатися…
— Конкретная ви, мамо, женщина.
— Не знаю, яка вже я там, а пишіть толком, а то слухати не буду…
І одвернулась…
ОБЛІК
Довелося мені побувати (може, думкою, а може, й не думкою) в одній із семирічних шкіл на одній із станцій південних залізниць.
Був вечір якраз того дня, коли кінчався шкільний триместр…
В учительській кімнаті за столом сиділа методична трійка і закінчувала облік шкільної праці.
В кімнаті від підлоги й до одвірок, так аршинів на два з половиною завтовшки лежали облікові картки семи різних форм…
Шкільний сторож, старий залізничник, зігнувшись у три погибелі, власною спиною держав ті картки, щоб, бува, не посунулись і не засипали методичної трійки… Сторож стогнав, кректав і весь час прохав у голови методичної трійки:
— Підсобіть, Іване Семеновичу, бо задавлять!..
Голова повертав до діда стомлене обличчя, дивився на нього благливими очима і кволо кидав:
— Подержте, дєдушка, самі… Ще ж тільки сімсот карток розглянули… 2000 ще залишилось… Кріпіться, голубчику…
Один із членів трійки весь час проказував:
— Сім на дев'ять — сорок вісім! Сім на дев'ять — сорок вісім! Ізане Семеновичу, так же — сорок вісім?
— Сорок вісім! Я прислухався.
— Товариші, кажу, сім на дев'ять — шістдесят три буде! Одпочиньте трішки, а то щось у вас вигляд такий, що не тільки сім на дев'ять, а п'ять на п'ять у вас не вийде… Чого це ви так, хай доля криє?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 99. Приємного читання.