Розділ «Вишневі усмішки кримські»

— Так скажіть нам, що таке «родовий відмінок»?.. Я їм одказую:

— Відмінка не чула, а щодо родів, то траплялося. Родила, — кажу, — од покійного чоловіка Пилипка, та господь прибрав… Та воно й краще. Як удовою, та ще й з дитиною…

А вони мені:

— Не те! He те! Ми не про те… «Відмінок»… а «падеж» знаєте що таке?

Так чула від. батька, що колись на скотину було таке лихо, падіж, а за моєї пам'яті не було такого.

— Не знаєте, — вони говорять, — ви граматики:.. Сквернувато. А про «вольовий спосіб** знаєте? Про «повелительное наклоненіє»?.. Як воно в най буде?

— А чого ж не знаю. Звелять — зроблю, не звелять — не зроблю. Наше діло таке.

— Ну, йдіть, — кажуть.

Пішла я… Та оце як бачите — на вокзал аж іду.

— Даааа!

Замислився я дуже: шкода мені землячки зробилося. «І чого я, — думаю, — не комісія?!» Сів в автобус і їду. Чую розмову:

— Откуда ви, Вадим Федорович?

— Ффу! Екзамен по українізації дєржал!..

— Ну і как?

— Прекрасно. Спросили меня про «вольовий спосіб»… Я їм как зашпандьоріл: «Вольовий спосіб», ето бившеє повєлітельноє наклоненіє. Полноє окончаніє,— говорю, — форм «вольового способу» такоє… Ах, чорт, уже забил! Да ето і нє важно… Однім словом, первая категорія…

— Поздравляю! А мнє еще предстоїт ета непріятность!.. Щасливий Вадим Федорович.

А Марині, бідолашній, не поталанило.

P. S. Не знаю, може, мої тут приклади (про Маринин іспит) подібні до прикладів Виборного Макогоненка в його знаменитих гуморесках, — пробачте мені цей «плагіат», — я тут зовсім в іншу точку б'ю. Приклади тут мають другорядну вагу.

«КОНФУЗ»

«Безперечним фактом є те, що нащадки січовиків на Кубані не говорять тою мовою, як говорять корінні, право й лівобережна Україна…