TextBook — Ні, голубчику, ми вже два борщі їстимемо… А то вже скоро автобуси перестануть їздити… Тільки дайте, будь ласка, ложку й виделку, а то ви чогось по три ножі подали… Різатись, невважаючи на вашу «сію мінуту», ми ще не збираємось…
— Сію мінуту!
Ходимо тепер у капіталістичну «Німецьку» їдальню і обідаємо за п'ятнадцять хвилин… Тарілки «квасон», бо насухо витираються після того, як помиються…
Це — як обідати…
А оце — як купувати… Слухай…
— Слухаю…
Франзоль треба було купити. Зайшов у крамницю № 11 церобкоопівську, на площі Рози Люксембург.
— Дайте чотири, — кажу, — булки.
— Сію мінуту.
Дав мені чотири булки.
— Загорніть же, — кажу, — в папір, щоб нести було можна, бо мені далеко нести…
Дає прикажчик отакісінький клаптик паперу.
— Більше не полатається.
— Як же я їх, — питаю, — заберу? В портфель не влізуть, а так не вдержу, розгублю…
— Не полагається більше… Залишив булки, кажучи:
— Дарую вам ваші булки!
І пішов через дорогу до азербайджанського (очевидно) гражданина і взяв чотири булки… І дав на ті булки азербайджанський гражданин прекрасного великого з чистого білого паперу мішечка… І пішов я з тим мішечком, і не розгубив булок…
Так от тепер і зважте.
Хто винен, що мене од соціалістичного шляху оджахують?1
І я питаю:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вишневі усмішки кримські“ на сторінці 108. Приємного читання.