Розділ «Усмішки, фейлетони, гуморески 1919–1925»

Великий чоловік так він скрізь великий…

Коли навіть поїде рибу з чужих ятерів витрушувати, так і тоді, як піймають, на весь світ кричить…

А чого, спитайте?

Ну, тирив! Ну, спіймали! Ну, й іди собі потихеньку. Зняли шапку, одібрали човна, так не галасуй же, лиха тебе година бери, на всю північну півкулю!

«Страм просто барину сказать», — як казала колись панська «якономка» Килина після «неввічливого» з нею Петрового поводження…

Точноточнісінько, як і на Благбазі: смикне, лиха личина, з кишені, запримітять, поженуться, а він спереду біжить та як зарізаний:

— Лови! Лови! Лови!.,

Так навіть і благбазівська «братва» скромніша. Никне кудибудь набік і причаївсь!

А Керзон — ні! Керзон «великий чоловік»! Керзон всесвітньою політикою керує. Йому ховатись незручно.

Його впіймали, так він ображається…

Його за рукав:

— Слухайте, ваше сіятельство, куди ви ото в чужий ятір?

— А чого ви його на три милі одсунули?

— А як і на десять? Він же наш! Давай човна, не крадь!

— Аааа! Тааак ви в мене човна взяли?! Аааа?! Та знаєте, що ви он ксьондзів порозстрілювали?! Та знаєте, що он у Персії та в Індії ваші дипломати революцію здіймають?! Та знаєте, що ви британських підданих у Москві позасуджували?! А вони тільки те й робили, що в британській контррозвідці працювали?!

Та:

Бббах! Бббах! І нема Воровського… Бачите, що значить «великий чоловік»! Сам чужу рибу ловить, сам убиває та ще й нахваляється:

— Всіх розтрощу! Війною на вас піду!

І ото вже й лаштується! Канонерку до Білого моря посла»… Шаблюкою погримує… І думаєш:

«От якби жабі хвіст! От якби свині роги!»