Розділ «Усмішки, фейлетони, гуморески 1919–1925»

А кому ви можете довіряти?

Ясно. Людям, що їх ви якнайкраще знаєте!

А яких ви людей якнайкраще знаєте?

Ясно, своїх добрих знайомих або, ще краще, родичів.

Ви їх і попризначайте в дорученім вам чи товаристві, чи тресті, чи там у чім іншім…

Ви тоді будете мати певність, що вже ніхто вас не підведе.

Починаєте ви торговельні операції…

Зновтаки, з ким ви маєте ті операції провадити?

Ясно. З людьми, що їм ви довіряєте…

А кому ви довіряєте?

Ясно. Своїм старим знайомим або, ще краще, родичам, певним, значить, людям. Ви їм і продаєте…

Ви певні, що ніякого підвоху не матимете.

Ваша дружина буде за вас і за вашу кар'єру спокійна.

Вона тоді не нервуватиметься, не нервуватиме вас.

Вона спокійно може піти вибрати котикове або каракулеве манто і, як людина спокійна, урівноважена, чортзначого не купить…

Так само й жінки ваших родичів…

От уже певна група людей житиме в добробуті…

А «добробут кожного окремого громадянина в сумі дає добробут цілої держави».

А добробут держави — це ж і є ваша мета.

Ви її поволенькиповоленьки, а досягнете.