Розділ «Престрахолюдне житіє великого Ґарґантюа, батька Пантаґрюеля, написана во время оно магістром Алькофрібасом, збирачем квінтесенції, книга ряснопантагрюелецвітна»

Отож земля за лічені хвилини

Зазнає стільки лиха і руїни,

Що ті, хто вже доп'явся до керма,

Віддать його запрагнуть задарма.

Пора тоді перепориться ця:

Привести ці змагання до кінця.

Бо вже тоді наплив морського валу

Примусить всіх давати швидше драла.

Одначе, перш ніж кинутись навтьоки,

Ще всяк устигне вздріти недалеко,

Як полум'я повзе по небозводу,

Щоб висушити цю потопну воду.

Коли ж буремні поминуть ці дні,

Побачать із утіхою одні,

Як обмилує милостями їх

За всі труди подвижницькі Пан-Біг.

А іншому, хто напитав біди,

Ніякого добра уже не жди.

Тепер, коли цей труд дійшов до краю,

Всяк зна, який талан його чекає.