Розділ «Престрахолюдне житіє великого Ґарґантюа, батька Пантаґрюеля, написана во время оно магістром Алькофрібасом, збирачем квінтесенції, книга ряснопантагрюелецвітна»

І вирішать, що там про честь і шану,

Як хто згадає, то хіба востаннє,

Що випада усім, як не крутись,

Злітати вгору і котиться вниз.

Це викличе змагання неподобні,

Невпинну колотнечу й ворохобню,

І ужахнеться світ тоді увесь,

Хоч всяких встиг набачитись чудес.

Людей шляхетних у той час багато,

Кого до битви буде поривати

Завзяття легковажне й молоде,

У розквіт свого віку упаде.

І той уже ніяк не вийде з бою,

Хто в його шал поринув з головою,

Нарешті землю аж по самі тучі

Всі сповнять їхні посварки і бучі.

Тоді у нас владатимуть без міри

Не чесні люди, а якісь шальвіри.

І запанує, всім заткавши рота,

Підлота підла і низька низота,