Розділ «Престрахолюдне житіє великого Ґарґантюа, батька Пантаґрюеля, написана во время оно магістром Алькофрібасом, збирачем квінтесенції, книга ряснопантагрюелецвітна»

І що іноді з Божої помоги

Грядущі відкриває він дороги

І, як доводять мудреців трактати,

Уміє у майбутнє проникати, —

Послухай і до відома візьми,

Що ще цієї ранньої зими

До нас приб'ється плем'я невідоме,

Якому набиватимуть оскому

Веселощі, розваги і гульня,

І от вони відверто, серед дня,

Таку серед людей заварять кашу,

Що зладу геть усю підірвуть нашу.

І як комусь умерле закортить

Ступити у недобрий їхній слід,

Ще більше зло посіє він між нами,

Зіткнувши друзів і братів лобами.

І сина не злякає думка ця:

Ножем зарізать рідного отця.

І навіть на всесилого магната

Його ж підданці стануть нападати.