Розділ «Престрахолюдне житіє великого Ґарґантюа, батька Пантаґрюеля, написана во время оно магістром Алькофрібасом, збирачем квінтесенції, книга ряснопантагрюелецвітна»

Та самострілом, дном порожнім гарнця

І прядками відзначиться цей рік,

Коли згризуть під горностаєм пранці

Цареві тіло все його і лик.

Невже через святенницю повік

Арпанів стільки має тут пропасти?

Облиште! Ваша маска для калік,

Тікайте! Згубить вас цей брат зміястий.

А добіжить цей рік до краю скоро,

На землю зійдуть мир і тишина.

Минуться ґвалт, образи і роздори,

А честь — у шані буде вже вона.

І радість, що у заповідь дана

Насельникам небес, зійде на вежу.

І з волі царственого скакуна

Стражденник запанує як належить.

Часи ці протривають, аж допоки

Прикутий Марс на ланцюгу сидить.

А потім прийде муж веселоокий,

Над усіма найкращий миловид.