Розділ «ПОЕЗІЇ»

зате своїм улюбленим кобилам

рубінів не жаліють в гриви срібні.

І не як ті князі, що їм метал,

який не пахне, мало не сміття,

бо пахощі у горде їх життя

несуть мигдаль, і амбра, і сандал.

І не як Сходу білий государ,

кому права даровано від Бога;

але його не тішить щедрий дар,

і він, сивини звісивши на ноги,

журився, що в раю не має змоги

годину хоч зазнати чар.

Не як ті в гаванях торгових перші,

що прагнули цю дійсність про запас

парсунами своїми перевершить,

щоб їх не знищив невблаганний час;

й лишались в міста золотім плащі,

мов аркуші, із білизною щік

між сивих скронь, у сні завмерши…

Тим багачам вдалось життя здолати —