Розділ «ПОЕЗІЇ»

Дім злидаря, мов малюка рука.

А ще, немов земля, дім злидаря:

осколочок майбутнього кришталю,

то тьма, то світло, змінюючись, тануть;

він бідний, мов убозтво тепле стайні, —

надійде вечір: всесвітом устане,

й летить од нього не одна зоря.

«Міста лише собі затято вірять…»

Міста лише собі затято вірять,

велить їм бігти неспокійна кров.

Неначе хмиз, вони ламають звірів,

народи їм придатні лиш для дров.

А люди їхні при культурах діють,

звичаю й мірі не б’ючи чолом,

слід успіху подібний сліду змія,

колись повзли, тепер скакати вміють,

мозолять очі блиском, як повії,

і брязкають металом та ще й склом.

Обман щоденний, де від нього дітись,

не бути їм собою все одно;