Розділ «ПОЕЗІЇ»

розкішні й вище хочеться підняться,

та не багаті багачі.

Не як вожді отих племен пастуших

ясної та затьмареної суші,

де скрізь овечі врунисті отари

пливуть, неначе світанкові хмари.

Коли ж отаборились і накази

вже відзвучали владно в ніч нову,

душа немовби інша стала зразу,

прокинувшись у мандрах наяву, —

горбів верблюжих темні пасма разом

гір обступили пишноту живу.

І стад коров’ячих важезний дух

ще десять днів наздоганяв ходу,

дорогою не поступавсь вітрам.

Як в домі, де весільний тарарам,

багатим винам не втомитись литься,

спливали теплим молоком ослиці.

Й не як ті шейхи, що пустелям рідні,

лягають спати на подертий килим,