Розділ «ПОЕЗІЇ»

важке і тепле, в безмірі зника.

Й дням багачів годиться проминати,

а хто ж повернення їх буде ждати,

якщо повернеш вбогість біднякам.

17 квітня 1903

«Вони — не ті. Вони — лиш не багаті…»

Вони — не ті. Вони — лиш не багаті,

нема бажань і світу в них нема;

і страх клеймом на них у будні, в святі,

і холод їх, спотворених, пройма.

Весь пил міський сіда на них навально,

в дух нечистот, здається, світ пірнув…

Знеславлені, немов віспяна постіль

або череп’я чи зотлілі кості,

мов календар, чий рік вже проминув, —

і все ж: коли б землі була потреба,

служили б їй, як намистинки прості,

як талісман, наводили б ману.

Вони ж бо чисті, ніби чистий камінь,

мов звір сліпий, чий розпочався шлях,