Розділ «ПОЕЗІЇ»

Берлін — Шмарґендорф, 14 листопада 1900

За читанням

Читаю з пополудні. Вже давно,

як дощ із шумом хлюпа у вікно.

Од книги вітер не відволіка,

вона важка.

На аркуші дивлюсь, як на обличчя,

що від задуми темними стають,

і день спинитись має, певно, тут. —

Зненацька сторінки сяйнуть незвично,

й замість словесних моторошних пут

лиш: вечір, вечір… звідусіль заклично.

Я не дивлюсь надвір, одначе рвуться

словесні низки й котяться, здається,

з рядків слова куди їм заманеться…

Над сад, що, знаю, під плодами гнеться,

рушаючи в свою далеку путь,

ще сонцю озирнутись доведеться. —

Як бачу я: надходить літня ніч,

малі гурти збираються потроху,