Розділ «ПОЕЗІЇ»

і час мій без сестри сплива.

Там буря йде могутнім звіром,

іде крізь ліс, іде крізь час,

і все як є, усе без віку,

і край, немов псалтирні вірші,

де силу вічність зустріча.

Мале — що ми супроти нього,

значне — котре супроти нас;

приймімо бурі перемогу,

вона з великим нас з’єдна.

Те, що долаємо, — дрібниці,

і навіть успіх нас дрібнить.

І замість з вічністю зрідниться —

урвати прагнемо хоч мить.

Той ангел з Ветхого Завіту,

що є борцем, все бачить враз:

коли його противник жили

напружує, щоб аж дзвеніли,

мелодію глибоку світу

на них він пальцями зігра.