Розділ «Рими»

Життя незнане за порогом смерті,

Де мчать століття, наче мить єдина…

……………………………………………

        Від боротьби натомившись

        За існування буремне,

Часом пригадую я завидюще

Закуток той потаємний і темний.

        Я про ту жінку стьмянілу

        Згадую в тихій шанобі:

«Що за любов, мовчазна і смертенна!

Що то за сон — непорушний, у гробі!»

LXXVII

Мені говориш ти, що маєш серце

Хоча б тому, що чуєш, як стукоче.

Та це — не серце, а хіба що пристрій,

Який шумить за графіком робочим.

LXXVIII

Нікчемною марою,

Удаючи, що діє,

Попереду Бажання