Розділ «Рими»

Так небеса зберігають біжучий

Сонця, що гасне, вмираючи, промінь.

        Обіч її узголів’я

        Сіли два ангели гожі;

Палець піднісши до губ застережно,

Тишу вони стерегли в огорожі.

        Мертвою не виглядала;

        Під ваговитим склепінням

У напівтемряві ніби заснула,

Бачачи в сні якісь райські видіння.

        Закут осмути; до нього

        Я підійшов дуже близько,

Ніби отой, хто навшпиньки простує

Повз немовля, що дрімає в колисці.

        Спостерігав я хвилину,

        Й поблиск її супокою,

Ложе камінне, що пропонувало

Місце незайняте попід стіною,

        Збурили потяг жадучий

        Спізнати часу глибини,