Розділ «Рими»

        До сліду метеора?

Не відаю, чи світ видінь примарних

Існує в нас, чи десь на небокраї;

Та відаю, що знаю стільки люду

        Із тих, кого не знаю!

LXXVI

        У вівтарі боковому

        Давньої готської церкви

Бачив я: крізь вітражі кольорові

Падало світло на схованку смерті.

        Руки поклавши на груди

        З книжкою — мармурне диво,

Створена хистом великого майстра,

Жінка на урні лежала вродлива.

        Тіло її позабуте

        Вглиб заховали від світу,

Але здавалося: ніжним єдвабом

Брижилось ложе з важкого граніту.

        Усміхом дивним обличчя

        Сяяв збережений спомин —