Рими
Гойдалось вагадло
В годиннику мірно,
І свічі іскрились
У пітьмі вечірній.
Так боязко й сумно,
Незрушно й жорстоко,
Що миті якоїсь
Діткнуло глибоко:
«Мій Боже, які ж то
Мерці одинокі!»
Журливе прощання
На вишній дзвіниці
Послало, гойднувшись,
Те серце, що з криці.
А друзі та рідні
У чорній жалобі
Проходили німо
В останній шанобі.
Темноту і вузькість
Останнього схову
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рими» автора Беккер Ґуставо-Адольфо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рими“ на сторінці 67. Приємного читання.