TextBook Гнув його рев гілля дерев,
і звіяв листя в лісі він.
Дме вітер з Заходу на Схід —
стихає в лісі все услід,
та він навскіс свій свист розніс
пронизливий серед боліт.
Вгинались трави й очерет
з сичанням — линув він вперед
по брижах плес аж до небес,
де рваних хмар шалений лет.
Самотню Гору стрімголов
минув він — і драконів схов:
там валунів ланцюг чорнів
і дим клубами звідти йшов.
Лишив він землю і ширя,
де ночі безміри-моря.
Вже молодик з небес утік
і за зорею мчить зоря.
Більбо знову почав куняти, коли раптом підвівся Ґандальф.
— Нам уже час спати, — сказав він, — нам, але, мені здається, не Беорнові. У цій залі ми можемо спокійно відпочивати — тут ми в безпеці, але попереджаю вас усіх — не забувайте, що сказав Беорн перед тим, як залишив нас: вам не слід виходити з дому на свій страх і ризик, доки не зійде сонце.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гобіт, або Туди і Звідти» автора Толкін Джон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „VII Чудернацька оселя“ на сторінці 7. Приємного читання.