— Передати вітання?
— Ні, скажи, що я її ненавиджу.
5
Перед Хасав-Юртом ми вперлися в російський блокпост, і мій водій, не чекаючи запрошення, вийшов з машини. Двоє солдатів з автоматами уже були поруч.
— Куди проти ночі?
— Везу пасажира. У Хасав-Юрт.
— Документи!
Другий визвірився до мене:
— Вилазь, чого розсівся?
Я вийшов і подав йому «червонохресну» посвідку, на якій красувалося поличчя мосьє Дюшана, тобто моє фото.
— А це що за хрестовий валет? Вань, прикинь.
Він підійшов до «Вань», в якого, либонь, було більше звивин, бо той спитав:
— У комітет біженців?
— Так,— сказав я.
«Вань» повернув мені картку.
— Хрест козир,— сказав він тому, що мав менше звивин.— Відчиніть баґажник.
Там була каністра з бензином та ще запаска.
— Що в сумці? — глянув він на заднє сидіння.— Відкрийте.
— Гостинці,— сказав я і подав йому пляшку «смирновки».
— Не отруєна? — задоволено хихикнув той, що мав у макітрі менше звивин.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елементал» автора Шкляр Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 14. Приємного читання.