Розділ «2»

- І латину зна добре: так і сипле латинськими приказками! - додав батько. - Ні, дочко! Цього жениха шкода випускати з рук. Ти будь до його приятельніша, ласкавіша й привітніша, як він приїде до нас вдруге, та поговори з ним таки любенько, привітненько.

- Коли ж він не дуже охочий до розмови та якийсь неворушкий. Сидить, дивиться на мене, вирячивши баньки, та люльку смокче, та й годі.

- То й добре, коли мовчить. Хто мовчить - той двох навчить. Менше буде допікати тобі язиком, - сказала мати, глянувши на панотця Терлецького.

- Правда, в його очі й брови гарні, але губи… трохи чудні. Чогось неначе скривився, як середа на п'ятницю, - сказала Олеся.

- Тобі, Олесю, треба виписати жениха з Києва або з Парижа, то такий, може б, тобі сподобався! - сказав батько. - Де ж тобі кращих набрати?

Олеся хотіла сказати, де б вона набрала кращих женихів, та промовчала: вона бачила в панському дворі гарних дідичів-паничів, але багаті паничі її не сватали, а за бідних економів та польських панків її не дав би батько. Олеся тільки легенько зітхнула й пішла спати.

Швидко всі поснули в домі Терлецького, тільки в пекарні ще довго горіло світло. Там Килина з бабою та з другою таки панщанною Терлецького молодицею ще довго мили та витирали посуд та лаяли гостя. Килина й баба робили роботу вже через сон. Їх бліді обличчя стали ще бліднішими. Сон клонив їх голови. Вже північ минула, а вони все порались та прибирали, а другого дня були повинні вставати удосвіта, передніше за господарів, і знов розпочинати ту саму вічно незмінну жіночу роботу, од котрої втікали люди од Терлецького.

6 Ось людина! (лат.) 7 Схожий схожому радіє (лат.) 8 Дослівно "матір-годувальниця". Тут мається на увазі учбовий заклад (лат.) 9 Вода життя (лат.)