— Тільки скажи їм про одну умову…
— Це — “р-раз!”?
— “Р-раз!” — не найголовніше у грі. “Р-раз!” — це тільки початок гри. — Голос Гум-гама звучав стривожено, і Максим насторожився, відчув, що почує якийсь секрет. — Хай вони запам’ятають: не можна питати: як, чого, навіщо…
Максим посміхнувся: тільки й усього! — і простодушно спитав:
— А чого не можна?
Цього разу Гум-гам розгнівався всерйоз.
— Анічого! Анічого! Анічого! — закричав він, махаючи руками. — Чути не можу отого “чого”!
— Не гнівайся, Гум-гаме, — щиро розкаявся Максим. — Я зовсім забув, що від запитань у тебе тріщить голова.
— Я скаженію від дурних запитань, — признався, полагіднівши, Гум-гам. — Я напевно знаю, Максиме, — провадив він пошепки, — що ніяка гра не виходить, коли починаєш правити одне й те саме: що та навіщо… — Гум-гам аж поблакитнішав од хвилювання й озирнувся, вимовивши неприємні для нього слова. — Ти можеш сам пересвідчитися. Вилізь на драбину, почни записувати — і ти одразу ж впадеш на землю.
— Ну ні, — похитав головою Максим. — Я вірю. А друзів попереджу, щоб тримали язика за зубами.
— Ти справжній друг! — палко подякував Гум-гам. — Я відчуваю, що потоваришую з усіма дітьми. Коли, звичайно, ніхто з них не розбовкає. А то почнеться: ох та ах… І знову гра пропала.
— Обійдемося без ябед і задавак, — обіцяв Максим.
Аж ось із кущів вискочив на асфальтову доріжку кіт Рич. Може, він ловив мишей, а може, заховався із переляку, коли дерев’яна машина зірвалася з місця й помчала на вулицю.
— Давай пограємося з моїм Ричем, — прошепотів Максим, бажаючи востаннє перевірити могутність друга.
— Давай!
— Наприклад… — Максим замислився. — Наприклад, може цей кіт стати завбільшки з лаву?
— Може, — сказав Гум-гам.
Максим здригнувся: перед ним стояв великий золотаво-жовтий звір, викапаний лев, тільки іще страшніший. Звір так і застиг з піднесеною лапою, не розуміючи, чого це навколо нього все так зменшилося.
— А ще більший? — тремтячим голосом спитав хазяїн кота. Він був переляканий, але не розгублений. Все-таки перед ним був знайомий звір: дарма що великий, але Рич. — Може він, наприклад, стати як будинок?
— Прошу. — Гум-гам зберігав цілковитий спокій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мільйон і один день канікул» автора Велтистов Євген на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМ-ГАМ“ на сторінці 7. Приємного читання.