Розділ «СИМ У НАМЕТАХ ЯФЕТОВИХ»

Найсильнішим (як воїн) спочатку став дев'ятий син То-гарми — Хуну-Сяньбі, потім уперед виступив десятий — Хуну-Хозар (торговець), який перемагав не стільки силою, скільки хитрощами. «Вони, — за свідченням сусідніх народів, — вміли вилущувати прибуток навіть зі зла». Найбільш поширеною в Хозарському каганатї була торгівля рабами, особливо слов'янського походження, які дуже високо цінувалися. Процес запровадження іудаїзму тут ішов «зверху». Першими іудеями ставали, як правило, представники керівної верхівки хозарських племен. Іудейська релігія витісняла мусульманські, християнські, язичницькі та інші вірування і звичаї. У стародавньому хозарському епосі є такі слова:

Все мужи испортились из-за вещей. Увидев имущество, они кидаются,

словно гриф на добычу. Они держат свое имущество, заперев его,

не пользуясь им, Плача от скупости, они собирают

и копят золото. Не замечая родных и близких,

они стерегут имущество, А на родственников смотрят,

словно собаки. Из-за золота, забыв о Небе,

готовы удушить детей.

Керував Хозарським каганатом цар, але за ним стояв каган, якого ніхто не бачив. Лише в особливих випадках до нього могли звертатися безпосередньо цар і головний воєвода. Рано чи пізно каган засуджував їх до страти, точніше, до самострати (суїциду). У перших осіб каганату були «ритуальні» гареми (крім наложниць, яких вони купували десятками), де утримувалися жінки усіх підкорених племен (по одній від кожного). Найближчі до царя люди мали право прийти до його шлюбного ложа і на власні очі переконатися в силі і бадьорості свого покровителя.

Особливо жорстоко хозари поводилися з рабами і полоненими. За найменшу провину їх садовили на кіл або забивали батогами до смерті.

У Білій Вежі був розкішний храм Соломона. Однак його жерці обходились лише Талмудом. Тори, Біблії взагалі не знали. Це вже потім, у IX–X століттях, в Хозарію переселилося, як ми вже говорили, багато іудейських «просвітителів1».

Отже, розвиток торгівлі, грошових відносин на території Східної Європи, пов'язаний з діяльністю хозар-ашкеназів, позитивно впливав на суспільне життя регіону, хоча, повторюємо, чи не найголовнішим товаром «степових корсарів» були раби. Для поповнення своїх багатств хозари часто робили набіги на слов'янські селища. В билинах згадується «великий жидовин», з яким руські витязі билися на Дикому полі. Цей «жидовин»», ясна річ, був не палестинським іудеєм, а хозаром-ашкеназом.

Після розпаду Хозарського каганату більшість ашкеназів пішла на Захід.

ЧИ МОЖНА І ЧИ ПОТРІБНО ВИГАНЯТИ СИМА З НАМЕТІВ ЯФЕТА?

…Наша жизнь освящается историей евреев, их поэзией, их законами… В неоплатном долгу мы пребываем перед этим народом.

Б. Дизраэли

Гуру продовжував:

— Я не збираюся детально розкривати єврейську проблему. Суперечка про Сіон триває дві з половиною тисячі років. Скажу лише: єврейська проблема — це й арійська проблема. От чого не розуміють сперечальники.

Так, євреї — особливий народ. Ф. Достоєвський говорить про «внутрішні, таємничі закони, які захищають іудейську ідею і місію» [Достоевский Ф. Дневник писателя (март, 1877)]. За виробленою євреями програмою розвивається яфетичний світ. В основному, звичайно. Ні, скажете? А Біблія, а вся християнська церква? А моральні заповіді з Нагірної проповіді? А хіба вся наша» європейська цивілізація, що живе за законами і вченням Христа, не «стоїть» на плечах Мойсея? Що таке європейське Відродження? Це ж повернення до біблійної тематики у мистецтві, до біблійної моралі і життєвих устоїв після «ночі» раннього середньовіччя, коли істина була втрачена. Заберіть картини з біблійними сюжетами. Що залишиться від Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Веронезе, Рембрандта, від Дрезденської галереї, Лувра тощо? Заберіть Парацельса, Бруно, Спінозу, Лессінга, Менделя, Планка, Ейнштейна, Фрейда, Бора, Борна, Фермі, Теллера, Неймана, Ландау, Вінера, Тамма і т. д. (перелічувати можна без кінця). Що залишиться від європейської науки? Борючись проти євреїв, людство бореться проти себе.

Хто тільки не намагався обмежувати переселення євреїв, виганяти їх з насиджених місць або просто знищувати! Виганяли їх із Іспанії (VIII ст.), з Києва (X–XI ст.), з Польщі, Німеччини. Наполеон намагався їх приручити (вимагав клятв, що вони стануть «нормальними підданими», як французи, а не «нацією в нації»). Царизм не пускав у Росію («межа осілості»). Тотально знищував євреїв Гітлер. «Приклав руку до «розв'язання» єврейської проблеми і Сталін… Дуже багато великих людей із ненавистю говорили про євреїв і обґрунтовували свої думки цитатами із священних для іудеїв Тори і Талмуда [ «Злочинний народ» (Сенека). «Огидний народ» (Таціт). «Євреї—брехуни всі, без винятку» (Коран). «Євреї деруть шкуру з бідних людей» (Е. Роттердамський). «Це проклята раса…» (Е. Золя). «Краше язичники, ніж жиди» (Петро І). «Безжалісна нація» (Ф, Достоєвський). «Пройшлись» по євреях також Вольтер, Кант, Гете, Шіллер, Лютер, Гюго та ін]. І цитати, на перший погляд, убивчі: «Старого, юнака, і дівчину, і дітей та жінок позабивайте дощенту…» (Єз. IX. 6). «…Бо зроблю Я кінець всім народам, між якими тебе розпорошив, та з тобою кінця не зроблю», — говорить Бог євреїв (Єр. XXX. 11). «Народ Ізраїлю кращий із роду людського… Світ створений лише для євреїв, вони — плід, інші народи — лушпиння» (Талмуд). Ну куди далі їхати! Стародавній Ізраїль наділив свого бога Ієгову, а отже, душу свого народу рисами надзвичайної жорстокості і людиноненависництва, мстивості і несправедливості. Він не має нічого спільного з гуманістом Христом. Ось мета євреїв: «І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці — за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятися тобі та злизувати пил твоїх ніг (Іс. XLIX. 23).