Розділ «ТАЄМНИЦЯ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ АБЕТКИ»

Далі св. Матвій зауважує, що ніхто з присутніх не міг'Зрозуміти тих слів. І євангеліст писав правду. Адже вони (слова) прозвучали санскритською мовою. «Елі» з ведичного санскриту перекладається як «Бог». Більшість дослідників схиляються до думки, що саме ведичний санскрит (і його трансформований алфавіт — старослов'янська писемність) є тією мовою, якою вперше було записано книгу Буття. А вже за часів Мойсея її переклали на іврит.

На підтвердження сказаного дозволю собі ще раз зацитувати «Послання землянам з планети Ядивод»: Хорош славянский наш язык — Но весь он — информации россыпь. Составь гармонию из букв, Цифр, что есть у вас в почете, То, может, Книгу Бытия Совсем другой уже прочтете, Другой, подстрочный перевод, Что вам представится из строчек, Заставит мыслить, может быть, И действовать без проволочек [Послание землянам с планеты Ядивод. — С. 31].

Крім того існує й інша версія, за якою післяпотопна історія людства (її активний період) розпочалася на землях Праукраїни з тих часів, коли із Космосу землянам були «спущені» плуг і так звана «Всіясвітська грамота». Остання, цілком ймовірно, і є тим старослов'янським алфавітом (трансформованим писемним санскритом). А сталося це в 5508 році до н. е. — році, який на Рyci вважався роком створення світу [Якщо бути більш точним, то плуг і алфавіт були спущені землянам 25 грудня 5508 року до н. е. Ця дата увійшла в історію як день народження арійського Мітри, а пізніше — день народження Ісуса Христа].

Але не можна забувати, що трансцендентні ідеї і знання, якими керується людство, йдуть не тільки від Бога, але й від… сатани. Є священні книги від Бога і є книги антибожественні, «освячені різними псевдоученнями, чорними релігіями та орденами. Вони теж створені тим же алфавітним письмом! Алфавіт у цьому аспекті індиферентний: і Біблія, і марксистські антибожественні трактати, і гітлерівська «Майн кампф» написані однією мовою та алфавітом. І євангеліє від Бога, і євангеліє від сатани мають однакову буквену фіксацію.

Сатана обрав священну мову людства для поширення своїх розтлінних книг і текстів, що зовні не відрізняються від божественних. У підсумку людство має два ряди алфавітних писань, які йдуть із глибин допотопного світу. Обидва називаються священними, одначе абсолютно протилежні одне одному. Людино! Сама роби вибір між правим і лівим, чорним і білим, рятівним чи згубним, правдою і брехнею!

Один ряд — божественний. До нього належать: Книга Єноха, арійські Пурани, священні тексти Аратти, Авеста, Мойсееве П'ятикнижжя, Євангелія та ін.

Другий ряд — люциферівський. Його представляють: Дзіан (книга каїнітів, ровесниця Книги Єноха), КнигаТота-Гермеса, яка перейшла з Атлантиди до єгипетських жерців, єгипетська Книга мертвих, Книга Адонірама (масонська), лівоарійська «Ура-Лінда», так звана чорна (сатанинська) біблія, Книга чорної магії та ін. [Ми беремо лише західну серію фальшивих першокниг, і то далеко не повністю. Хоча існує і східна серія таких манускриптів, ще численніша]

Джерела цих рядів першокниг людства, звичайно ж, різні і навіть протилежні. І даремно О. Блаватська, а за нею і весь легіон її послідовників (Безант, Гурджієв, О. Реріх) намагаються змішати ці ряди, вивести їх з одного джерела. Адже «горе тим, — записано в Біблії, — що зло називають добром, а добро — злом, що ставлять темноту за світло, а світло — за темряву» [Ic.V.20].

СЕНСАЦІЇ В ІСТОРИЧНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ

На этих дощечках были греко-готские и санскритские буквы…

Ю. Миролюбов

Сенсація перша: Велесова книга — правослов'янське Буття. Розшифровані тексти Велесової книги несподівано розкрили багатющу історію наших пращурів від початку І тисячоліття до н. е. по VIII століття н. е. з напруженим інтелектуальним та духовним життям праслов'янських народів, їх воєнними подвигами, їх героями і богами, згодом «перелицьованими і перенесеними в інші землі. Тут зауважимо інше: перед враженими істориками та лінгвістами постала слов'янська абетка І тисячоліття до н. е., причому в такому вигляді і словесному звучанні, що й нині — через 3 тисячі років — ці письмена без особливих зусиль можна читати і розуміти (треба тільки знати українську мову).

І можна зрозуміти ейфорію вітчизняних коментаторів Велесової книги, що побачили це на власні очі: «Хай знає мій народ, що задовго до хрещення Київської України-Русі, ще до винаходу рівноапостольними Кирилом та Мефодієм слов'янської абетки (власне, письма, запозиченого з праукраїнської культури-цивілізації) стародавні українці уже тривалий час володіли власною абеткою, та ще й не одною, оскільки лише Трипільська культура відома двома звуко-буквеними письменами, а це ж за 5000 років до н. е., задовго до славнозвісних древніх цивілізацій зі своїми малюнковими, клинописними, ієрогліфічними пам'ятками писемної культури».

І ще: «…палеографічне прочитання тексту свідчить про те, що:

— абетка праукраїнського літопису є усталеною, стародавньою, яка своїм графічним зображенням більшості літер «перейшла» у слов'янську азбуку Кирила та Meфодія, започаткувала її і дала життя писемності багатьох слов'янських народів;

— рівень культури староруської писемності настільки високий, а буквений склад — надзвичайно наближений до живої мови, що інші письмена залишилися позаду на багато століть, а то и тисячоліть» [Федоренко Д. Спочатку був Дажбог… — Кривий Ріг, 1994. — С 5].

Отже, в останні 2–3 десятиріччя виявлено алфавіт (письмо), який існував у Понті (на землі Праукраїни) ще до того, як греки одержали свою азбуку від фінікійців. І він був не гірший від будь-якого з відомих на початку І тисячоліття до н. е. Це перше. Друге: понтійський алфавіт дуже схожий на нібито запозичену нами в болгарів кирилицю. Точніше, кирилиця схожа на нього. І третє: він дуже схожий на найперших з відомих у світі алфавітів — хананейський (2000 р. до н. е.). Підозріло схожий… Запам'ятаймо це, читачу, і підемо далі.

Сенсація друга: гети — руські. Греки називали їх етрусками й тірренами, римлянами-тарсенами, самі себе вони іменували расенами й русами. Крім шедеврів мистецтва (живопису, скульптури), чудових зразків гончарного ремесла, житлового і палацового будівництва, вони залишили численні написи і розгорнуті тексти. Фахівцям було ясно, що етруський алфавіт (дуже схожий на фінікійський) ліг в основу латинського письма. Те ж стосується і римських» цифр. А от прочитати і зрозуміти етруські тексти ніяк не щастило протягом багатьох десятиліть: «Загадкові етруски!'', «Ні на що не схожа мова!» — такими вигуками рясніють трактати західних учених. На Заході виникла ціла наука — етрусколотія, яка виявилася, проте, повернутою… не в той бік (далі ми пояснимо, що мається на увазі).»

І раптом… Ці написи і тексти, над якими десятиліттями марно «чаклували» фахівці Західної Європи, виявилися такими, що легко читаються і розуміються знавцями старослов'янської (особливо давньоукраїнської) мови — мови Київської Русі. Поважні лінгвісти зіставляли етруські слова з французькими, німецькими, але не могли додуматися до смислових аналогій цих слів з… українськими. Наприклад, читали по-етруськи: «сну», «ути», «ру», «сопіл», живас», патакс», «багети», «нуна» тощо. І сушили голову, що за мова? Чи не марсіанська, бува? А це ж майже наші сучасні слова — сон, «їсти», «рука», «сопілка», «життя», «птах, «неня»… І згадали, що знаменитий Страбон писав, що етруски принесли зі Сходу мелодійну мову і «любов до музики, танців і веселощів», тобто наші звичаї, у тому числі збережену і досі пристрасть до бучних свят. А етруські мечі, щити, шоломи й лати — це із Трої.

Словесні етрусько-українські аналогії можна продовжувати майже до безконечності: «кувана» — кута мідь, капек» — капище, «поя» — поїлка, «торна» — торована дорога, «пилу» — поле, «ени» — вони…