Розділ «ТАЄМНИЦЯ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ АБЕТКИ»

Людська мова є носієм знань (інтелекту) і духовності. У цьому й полягає її принципова особливість, її «божественність»! Саме така мова одержала у всіх народів назву «книжна мова», а система її кодування — «книжне письмо», «книжна грамота». Лише з урахуванням духовно-інтелектуальних функцій мови ми зрозуміємо слова О. Потебні: «Досконалість первісної мови могла виявлятися не тільки в милозвучності, а й у шляхетності змісту. Божественна мова повинна була у всьому відповідати первісному, блаженному стану людства» [Потебня А. А. Мысль и язык.—К., 1993. — С. 12].

Отже, книжна мова. Саме вона виступає базою знань, які з'явилися 2,5–3 тисячі років тому в умовах примітивного господарювання і відсутності практично науки. І в цьому немає нічого дивного, оскільки вона може виступати носієм інтелекту вищого, аніж інтелект її народу-користувача.

Як приклад таких мов можна було б назвати старогрецьку та латинську. Ці мови та їх писемність — дарунок Небес. Вони відзначаються довершеністю форм, структури, а головне — змістовною наповненістю. Такі мови не могли виникнути спонтанно у народів бронзового віку. Пам'ятаєте у Пушкіна: «Слышу умолкнувший звук божественной эллинской речи»? Мова Піфагора, Сократа, Платона, Софокла, Есхіла, Арістотеля, Сенеки, Плутарха, Ціцерона вражає навіть сучасних інтелектуалів своєю довершеністю, глибиною і багатством.

Хіба ж це не дивно: майже всі наукові та інженерні терміни, без яких сучасне людство обійтися не може, старогрецького чи латинського походження (або коріння)? У пошуках назв нових феноменів, що відкриваються сучасною наукою, ми звертаємося, як правило, до слів 2- і 3-тисячолітньої давності! Електрон, протон, нейтрино, ген, мікроскоп, бактерія, вірус — ці та багато інших слів (понять) виникли на тисячі років раніше, ніж стали відомими самі денотати (речі). Звичайно ж, таке можливе лише в зрілій мові високого рівня!

Воістину на початку були слова, а потім з'явилися речі, котрі треба було позначити. Нові відкриття протягом багатьох століть вільно лягали в русло вже існуючої мови. З огляду на це ще більше вражає санскрит. Почитайте уважно тлумачний словник санскриту, і ви переконаєтесь, як розширюється ваш кругозір (розуміння Бога, Всесвіту, людини). Сама мова неначе вела греків та римлян, «тягнула» за собою шляхом нарощування інтелекту (знань, розуміння довколишньої дійсності).

Не випадково в Європі до початку XIX століття латина була визнана мовою науки, а в медицині це становище зберігається й досі Та й навчання здебільшого зводилося до опанування старогрецькою та латинською грамотами.

Стародавні греки та римляни наперед одержали наукові поняття і категорії, до багатьох з яких вони так і не додумалися. Лише наука наших днів завершує освоєння цих понять-символів! Атом, електрон, електрика, ген, інформація, кібернетика, ентропія, нейрон і таке інше — усе це основоположні поняття сучасної науки. Навіщо вони були потрібні грекам і латинянам у бронзовому віці?

Парадокс щезає, якщо підійти до осмислення цього феномена із сучасних — інформаційних — позицій. Основи знань — не речі та їхні почуттєві зразки (це тільки німецький філософ Е. Гуссерль закликав: «Назад до речей!»), а семантичні посилки (слова, символи, поняття). Пізнання відбувається не так, як вважали марксисти (спочатку, мовляв, у людини народжується загальна думка про предмет, тобто ідея, а потім він шукає слова для її вираження), а так, як вважав Платон і підтверджує Біблія: людині наперед дається Слово (символ, «порожнє поняття»), яке вона, навчаючись, наповнює смислом. І такі феномени, коли мова (і за формою, ї за змістом) деяких народів вища від їхнього реального інтелектуального стану, вчені відкривають нині доволі часто. Наприклад, мова африканського племені догонів має такі поняття, як «нейтрино», «прецесія» тощо.

А звідки поповнюється багаж знань кожного з нас? Виявляється, усі свої знання ми одержуємо не шляхом прямого контакту з дійсністю, не від речей, об'єктів (так навчаються лише тварини), а з інформаційних джерел: від мами з татом, зі школи, вузу, з газет, книжок, журналів, кіно, радіо, телебачення тощо. Людина сприймає слова, запам'ятовує, аналізує і в міру їх розуміння формує свій інформаційний потенціал. Так і цілі народи.

Вони мають своїх «учителів» (інформаційні джерела). Греки й римляни, приміром, одержали лінгвістичні системи, які дозволили їм не лише самим створити великі цивілізації, але й виступити у ролі вчителів усіх наступних народів Західного світу з нами включно.

Грецькі мудреці тільки тим і займалися, що осмислювали дані їм «зверху» поняття. Не Демокріт і не Левкіпп придумали слово «атом», не Платон увів у обіг терміни «космос», «хаос», «макрокосм», «ідея», «електрон». Не Піфагор винайшов неозначені рівняння третього ступеня і навіть не він придумав «Теорему Піфагора». Не Платон і не Арістотель самі добували ті знання, котрі дійшли до нас в їхніх творах. Ні! І ще раз ні! Ці знання вони лише ретранслювали, передали нам від стародавніх народів (єгиптян, етрусків та ін.). Академія Платона, яка існувала близько 900 років, була створена зовсім не для «першодобування» знань шляхом експериментів і «терзання» природи, а для дешифрування й передачі готових знань (переважно езотеричних, закритих) новому світу.

Таким чином, я хочу підкреслити: латина — не витвір римської цивілізації, а, навпаки, римська цивілізація — витвір (звичайно, у певному сенсі) латини. Те ж саме можна сказати про грецьку цивілізацію та багато інших, куди проникали мови вищого рівня. До таких передовсім належав санскрит. Ця мова була головним знаряддям арієзації багатьох народів. Його духовна іпостась перейшла і в нашу православну мову.

Саме із санскритом та його попередником сензаром пов'язана третя лінгвістична та історична таємниця (перші дві — з грецькою мовою та латиною). Про неї ми поговоримо окремо.

СВЯЩЕННА МОВА ЛЮДСТВА

Пятикнижие Моисея, «Китайская библия» Шу-Цзин, Пураны Индии, Халдейская книга чисел и египетская книга Тота-Гермеса — из одного источника, записанного на сензарском языке — тайном священном языке — со слов Божественных существ, продиктовавших его Сынам Света в центре Азии при самом начале нашей расы.

Е. Блаватская

Як ми вже зазначали, існують мови високого інтелектуального рівня (бази знань) і мови, так би мовити, таємничі, що виконують функції носію трансцендентних ідей і божественної духовності. Про них ведуть мову О. Блаватська та інші езотерики. Точніше, це одна мова, яка має лише свої різновиди…

Людству дана «зверху» не тільки певна «сума» позитивних знань, а й коштовніше багатство: трансцендентні ідеї, духовні цінності — основи Істини, сенсу людського буття, фундаментальні знання про Бога, Всесвіт, творіння людини, початок світу і про релігії Одкровення. Усе це зафіксовано у священних книгах особливим книжним (алфавітним) письмом, яке є «наскрізним» для цивілізацій різних історичних періодів. Мови, звичайно, різні, проте смисл їх один і алфавіт, по суті, один.

Смисл Святого Письма прикритий символами — якби він був «оголений», його неможливо було б подати різним народам і в рівні історичні періоди. Ці символи дуже глибокі, складні й багатозначні. Ще О. Блок говорив, що справжній символ має бути темним у своїй основі. Якщо символ усім зрозумілий, він уже не символ, а ілюстрація, яка довго не живе. Символ працює не тільки на інтелект, свідомість, а й на почуття, підсвідомість. Ось такими символами (словами, словосполученнями, алегоріями) і закодоване трансцендентне учення в Біблії, Авесті, Ведичних книгах. Для фіксації таких символів і потрібне алфавітне письмо. Ні ієрогліфами, ні піктограмами, ні складовим, ні звичайним рунічним, ні тим паче вузликовим письмом смисл Біблії, Пуран, Авести у всій необхідній глибина, багатозначності не зафіксуєш. Високодиференційоване буквене письмо (алфавіт) — лише воно може бути адекватним інструментом кодування священних ідей Неба, які відображають сенс буття і призначення людини як богоподібного створіння.

Є всі підстави вважати, що таким вимогам найбільше відповідає старослов'янський алфавіт (найперший у післяпотопному світі!). Він, по суті, є трансформацією санскриту — найдавнішої мови аріїв-гіпербореїв. Цей алфавіт виступає писемною основою слов'янської мови — мови істинної віри. І ось що цікаво: останні слова Ісуса Христа як Боголюдини були сказані саме санскритом. У Євангелії від Матвія читаємо: «А коло години дев'ятої (перед смертю на Хресті — Ю. К.) скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи? «Елі, Елі, лама савахтані», цебто, «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене ти покинув?» [Мт. XXVII. 46].