Розділ «Частина четверта «САТУРНА» МАЙЖЕ НЕ ВИДНО»

Вони випили.

— Ні, мені зовсім не подобається наш пан Щукін, — раптом заявив Біркнер і почав трясти Щукіна за плечі. Той підвів голову і винувато посміхнувся. — Киньте! Який ви, до біса, росіянин, якщо після двох чарок валитесь? Ану, випийте. — Біркнер підсунув до нього фужер з коньяком, і не пробуйте розлити. Пийте за здоров'я нашого начальства.

Щукін зітхнув, з приреченим виглядом взяв бокал і почав пити.

— Ще! Ще! — кричав Біркнер доти, поки Щукін не спорожнив фужер. — І прошу поводитись пристойно, за столом не спати.

Вислухавши переклад сказаного Біркнером, Щукін спробував підвестися, але одразу ж гепнувся на стілець.

— Слухаюсь, — промимрив він ледь чутно.

— Справді, — звернувся до Рудіна Біркнер. — Що може бути більш незрозумілого і підозрілого, аніж росіянин, який не вміє пити? Перекладіть йому це.

Рудін переклав. Щукін обернувся до Біркнера.

— Хочете знати, що іще незрозуміле і підозріле? То я скажу нам. Ось він! — Щукін тицьнув пальцем у Рудіна.

— Що він сказав? — швидко спитав Рудіна Біркнер. Рудін уже зрозумів, що саме тут і захована приготовлена для нього пастка. Він точно переклав сказані Щукіним слова.

— Ну і що ви на це скажете? — вмить запитав Біркнер.

— Нічого не скажу. Діалог з маячнею — не мій фах.

Біркнер голосно засміявся і, відразу обірвавши сміх, спитав:

— А все ж цікаво, що він має на увазі? Ану спитайте його?

Рудін спитав.

Щукін з якоюсь завченою інтонацією сказав:

— Комуністи засилають до партизанів своїх найкращих людей, і раптом вони заслали вас — напівнімця, який тільки того й чекав, щоб перебігти на цей бік. Як же в це повірити?

Рудін обернувся до Біркнера, щоб спитати, чи треба перекладати, і наткнувся на його пильний злобливий погляд.

— Перекладати?

— Так, так, мені дуже цікаво, що він меле, — усміхнувся Біркнер.