Розділ «Частина четверта «САТУРНА» МАЙЖЕ НЕ ВИДНО»

— Справа не в тому, дорогий Мюллер, що я раптом порозумнішав, а в тому, що спочатку, коли ми готували агентів з універсальним профілем, ви не розуміли, що таких агентів необхідно грунтовно навчити. Тепер наші погляди зблизив час і нові оперативні завдання…

— Війна, війна, — погодився Мюллер. — До речі, рекомендую вам переглянути вчорашнє наше зведення. Там є два повідомлення з приводу якогось наступу, що його готують росіяни…

Розділ 49

Через годину Рудін уже знав про план Мюллера. Кажучи точніше, він знав поки що тільки те, що від сьогодні Щукіна зараховано в якусь створену при «Сатурні» нову групу під назвою «Два ікс». Через день Рудін дізнався, що на третій поверх, де розмістилася група «Два ікс», до Щукіна привели велику групу полонених. Отже, в цій новій групі здійснюється якийсь свій відбір агентів. Очевидно, саме цим останнім часом так цікавиться Старков.

За обідом Рудін спробував завести розмову з Щукіним, сів для цього до його столу.

— Чи можу я поздоровити колегу з підвищенням? — жартівливо почав Рудін. — З вас належить.

Щукін мовчав.

— Ви що, — розсміявся Рудін, — дістали підвищення на один поверх і так зазналися, що не хочете розмовляти?

— Ви вгадали, таки не хочу.

Весь обід вони просиділи мовчки.

Увечері ад'ютант Зомбаха обійшов усі кімнати «Сатурна», запрошуючи співробітників до кабінету полковника.

Коли Рудін зайшов туди, всі стільці були вже зайняті, тільки біля столу Зомбаха залишалися вільними два стільці. Помітивши Рудіна, полковник жестом показав йому на один із них. Таке ж запрошення дістав і Щукін, що сів поряд з Рудіним.

Що б це могло значити? Рудін не без тривоги стежив за полковником, намагаючись з йото настрою вгадати, що тут має відбутися. Та недаремно казали про Зомбаха, що у нього обличчя з каменю, а очі з скла.

Було видно, що і всі співробітники теж не знають, навіщо їх викликали. Знав хіба що тільки Мюллер, який сидів осторонь у глибокому кріслі і переглядав папери, роблячи на них помітки.

— Прошу уваги! Встати! — вигукнув Зомбах і взяв зі столу аркуш паперу. — Зачитую наказ по штабу центральної групи військ.

Це був наказ про нагородження Крамера і Щукіна медалями «Знак з мечами» другого ступеня. До них підійшов ад'ютант Мюллера Біркнер і вручив коробочки з медалями. Потім вийшов з-за столу Зомбах, потиснув їм руки і виголосив коротку привітальну промову.

— Сумлінна праця, — сказав він, — не проходить повз увагу фюрера. Я подвійно радий, що нагороду одержали люди, які прийшли до нас з іншого і ворожого нам світу. І цей факт говорить багато про що. Ті, хто зрозумів і щиро сприйняв ідею Німеччини, виконують для неї складну, нелегку роботу і по той бік фронту, і тут.

Рудін і Щукін подякували за нагороду і пообіцяли виправдати виявлене їм довір'я і честь. Їм скромно поаплодували, і Зомбах оголосив церемонію закінченою.

Уже в коридорі Щукіна і Рудіна наздогнав ад'ютант Мюллера Біркнер. Він взяв їх під руки.

— Панове, мені доручено влаштувати для вас по змозі урочисту вечерю. На жаль, дам не буде! Прошу вас о двадцять першій нуль-нуль зайти до мене в кімнату, де я живу.