Розділ «III»

- Мішанина східних та й європейських рас - мішанина й європейського з турецьким, - сказав Комашко.

- Та які багаті, неекономічні убори! - обізвалась Мурашкова. - Купецький Одес не знає економії.

- Отам-то мабуть принципів під тим париком та страусовими перами! - сказав Комашко.

- О, певно, багато: принцип кукурудзи, принцип пшона, принцип гречки, принцип полови - і пануючий принцип убрання біблійної Савської цариці, - сказала Саня. - Це один принцип, що од часів Соломона та Савської цариці, надісь, тільки й дійшов до наших часів незмінно.

- Ви така палка оборонниця жіночого питання й нападаєтесь на дам, - сказав Комашко.

- В чому, в чому я оборонниця жіночого питання, тільки не в цьому; це зоставляю будлі-кому іншому. Я в своєму сірому добрі вибігла на гулянку між їх, неначе сірий вовк з лісу, бо кажуть же: «Що сіро, то й вовк», - сказала Саня й весело зареготалась.

- Добре ви обписуєте, їй-богу, добре! - сказав Мавродін.

- Пишуть же паризькі газети за дамські убори на великих аристократичних балах, - сказала Саня. - Якби в нас був такий звичай, то одеські газети мали б багатющий матеріал. Чи не скопіював часом Флобер в своїй «Спокусі св. Антонія» з одеських дам Савської цариці, що з'явилась в мріях святому Антонієві в Фівандських пущах?

- А в нас в Одесі є таки чимало Савських цариць, - обізвався Мавродін. - Он, гляньте, йде їх ціла метка, а ондечки за столом сидять аж чотири!

Саня замовкла й трохи зморщила брови; вона не могла знести, коли який-небудь панич говорив щось недоладне за женщин, або сміявся, або навіть критикував їх.

- Треба б намовити Селаброса; от намалював би їх в будлі-які газети! - сказав Комашко, - Ця робота якраз личила б йому.

Мурашкова кинула на його очима й почутила, ніби він пустив на неї гостру стрілку і та стрілка влучила її десь в саме серце; вона почувала, що в неї в грудях десь защеміло гостро й боляче. В неї очі стали сердиті, брови насупились.

- Ти, Саню, й сама обписала б незгірше Селаброса, - обізвалась Мурашкова.

- Якби я почала писати, то писала б не в одної чорнильниці, - сказала Саня.

- Одної чорнильниці було б вам мало? -спитав Kомашко.

- Щоб обписати цей убір з маленькою, бачте, ілюстрацією, я поставила б на столі з вісім чорнильниць, я усякими фарбами, - сказала Саня, - почала б писати зверху, цебто з голови, чорним, потім жовтим, потім червоним, далі золотим, далі синім, ще далі зеленим, а на споді намалювала б червоні панчохи в срібних черевиках і підписала б: «Це індійсько-одеська благородно рождена маркиза од кукурудзи, вівса та ріпаку!» І послала б в «Новороссийский телеграф».

Саня зареготалась, за нею зареготались усі. Одна Мурашкова ані осміхнулась.

- Саню! Бога ради! Чого це ти так розходилась? - обізвалась Мурашкова з докором.

- Це на мене, бач, злинув поетичний дух з одеського бульвару, - сказала жартовлива Саня. - Найшла на мене поетична творчість, якої я в кишиневській куряві не чула в собі.

- Може, ви приїхали лічитись купанням од якоїсь слабості? - спитав в Сані Комашко.