- А що, налякав бабів знахурок? - обізвався Селаброс.
- Коли ви, Аристиде Тарасовичу, одвикнете од ваших критських компліментів? - спитала Саня.
- Чи од критських, чи од одеських, - перебив її Мавродін.
- Які ж ми баби? Якби усі літа нас трьох скласти докупи, то може б аж тоді й вийшла одна баба, - сказала Саня, наламуючи язик на український лад і мішаючи в свою розмову українські слова.
- Коли так, то вибачайте, - сказав Селаброс. - Як я чую, і ви починаєте українствувать! Коли так, то можете в мене навчитись по-українській.
І Селаброс заговорив чистою народною українською мовою.
Селаброс привітався до усіх, знявши бриля.
- І етнографи, і народні художники тут з паннами, - сказав Селаброс, подаючи руку Комашкові та Мавродінові.
- І етнографія річ наукова, але ви маєте діло з культурниками, - сказав жартовливо Комашко. - Наше діло культура, просвіта й добро нашого краю, культура української мови й літератури. Не піднімайте лишень нас на сміх.
- А мене оце прислали до Одеса в банк по ділу на кільки день. Я заходив в Кишиневі на часок до вашої матері.
Вона передала вам лист через мене, - сказав Селаброс до Мурашкової й подав їй лист. Мурашкова розгорнула листок, обписаний грецькими крючками.
Мати писала, щоб вона купила для неї дещо в Одесі, вертаючись додому, і в кінці прикинула: «Аристида привітай ласкаво, бо він тебе любить, як бога, та й я його люблю більше за усіх наших греків».
Мурашкова дочитала листа й почервоніла. Селаброс осміхнувся.
- Час нам додому, - сказала догадлива Саня до Махнівської. - Мене дома ждуть. - І Саня моргнула очком до Махнівської. Вона знала, що треба покинути Мурашкову вдвох з Селабросом.
- Прощайте, Аристиде Тарасовичу! Час мені додому. Прощай, Надю! - сказала вона й повернула до монастиря.
За нею слідком пішли Махнівська, Комашко й Мавродін. Вони пішли, попарувавшись. Комашко узяв під руку Саню, Мавродін пішов поруч з Махнівською.
- Як попарувались! - сказав Селаброс до Мурашкової по-грецькій і своєю розмовою на грецькій мові дав знати їй, що заходить дуже щира розмова.
- Попарувались Саня й Комашко, ще й навіки, - сказала Мурашкова так само пo-грецькій. - В їх швидко буде весілля.
- Невже! - аж крикнув Селаброс. - Що ж? чи паничі повернули паннів на свою віру, чи панни паничів? - спитав Селаброс.
- Паничі паннів: щоб робити яке діло, і діло путнє, довговічне, треба ставати на національний грунт, приставати до народу, зливатись або хоч наближатись до його, - сказала Мурашкова.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Над Чорним морем» автора Нечуй-Левицький Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XII“ на сторінці 5. Приємного читання.