TextBook — Швидше, дияволи! — крикнув офіцер. — Це перестукуються мау-мау, і хто знає, чи не про нас у них мова!
Нарешті машина розвернулася. Солдати залізли в кузов і з усіх боків оточили Антоні й Туку. Офіцер сів у машину втікачів і сам вів її позаду. Про втечу нічого було й думати.
Несподівано пролунав постріл, задня машина круто звернула вбік і врізалася в придорожні дерева. Відразу ж після цього в лісі знову прокотився зловісний крик. І в ту ж мить вантажна машина зупинилася: перед нею впоперек дороги лежало товсте дерево.
Кілька солдатів стрибнули на землю, щоб відтягти йото. Але вони не встигли цього зробити.
З лісу вибігли партизани і кинулися до машини. Гримнули постріли, при світлі фар заблискотіли панги.
Короткочасний бій закінчився повною перемогою партизанів, добра половина солдатів загинула в цьому бою. Решта здалися.
Антоні й Туку сплигнули з машини і потрапили в обійми друзів.
— Живі! — зрадів Джомо.
Партизани розтрощили карбюратори машин, випустили з баків бензин.
Солдати, які лишилися в живих, мовчки дивилися на все це, чекаючи своєї долі. Але партизани не чіпали їх. Вони забрали зброю та боєприпаси і зникли в лісі.
Тільки Туку й Комебі, уважно оглядаючи місце бою, на хвилину затримались.
Вони вже хотіли йти, коли здалеку долинув глухий гул моторів. Комебі зупинився і почав прислухатися.
— Машини, — промовив він. — Через кілька хвилин вони будуть тут!
Комебі й Туку кинулися в гущавину і причаїлися.
Рев моторів наближався. Солдати захвилювалися. Вже майже розвиднілося, коли з-за повороту викотилися два броньовики і зупинилися біля машини. З переднього виліз офіцер. Назустріч йому кинулися обеззброєні солдати…
— Що сталося? — вигукнув здивований офіцер.
Солдати навперебій почали розповідати про свої нічні пригоди. І кожен намагався зобразити справу так, наче вони витримали жорстокий бій, убили щонайменше два десятки мау-мау і здалися тільки тому, що на них напало сотні дві чорношкірих розбишак.
Далі Комебі й Туку не слухали. Вони наздогнали своїх товаришів і, розповідаючи про все, що почули, рушили з ними.
Антоні, Туку й Джомо йшли поряд, продираючись крізь зарослі.
— Як тобі пощастило нас визволити, Джомо? — спитав Антоні. — Ти так раптово зник, а потім так несподівано з'явився, що все це скидається на чудо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорний екватор» автора Малик Володимир на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БІЙ У САВАНІ“ на сторінці 2. Приємного читання.